Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.
Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.
Объяснение:
Леся Українка - письменниця , талант якої є безцінний. Її твори та вірші, у яких є надзвичайний сенс і я не можу не пишатись , що у нашій країні була і досі живе її творчість! У вірші "contra spem spero" , який у перекладі - без надії сподіватись, наповнений душею та справжнім, глибоким емоційним станом. "Я буду крізь сльози сміятись" - це показує , як вона у важкі для неї часи, в часи хвороби (туберкульоз) , вона все ж знаходить в собі сили й творить і надихає інших . "Без надії таки сподіватись, буду жити - геть думи сумні" ,- тобто у різних проблемах, все ж потрібно бачити маленьку , але надію. Якщо б на сьогоднішній день, я зустріла Лесю Українку, я б сказала їй : "Ви-людина, якій я вдячна. Творчість якої, я пам'ятатиму завжди! Ваша віра у краще - дає людям надію на щасливе майбутнє" | | Писала з душею) Споліваюсь-до За коми і тире , я не відповідаю, бо в цьому не дуже розбираюсь