9 січня 1924 народився вірменський і український кінорежисер, народний артист урср, лауреат державної премії україни ім. тараса шевченка сергій параджанов.
з україною пов'язана значна частина творчої біографії сергія параджанова. в україні він створив фільми "наталія ужвій", "золоті руки", "думка" (всі - 1957), "перший хлопець" (1958), "українська рапсодія" (1961), "квітка на камені" (1962, у співавторстві з анатолієм слісаренко).
а в 1964 рік на "кіностудії ім. а. довженка" знято культовий фільм режисера - "тіні забутих предків".
фільм присвячений сторічному ювілею михайла коцюбинського. за сучасників автора, в студентські роки той пережив сімейну трагедію - трагічно загинула його дружина, яка вийшла за нього заміж без згоди своїх батьків. багато пізніше він одружився на киянці, але шлюб у 1962 розпався, тобто прямо перед початком зйомки фільму, тому фільм можна вважати автобиоргафическим.
зйомки фільму проводилися в справжніх гуцульських хатах і околицях села криворівня верховинського району івано-франківської області. саме тут михайло коцюбинський написав свою повість.
сценарій фільму написали іван чендей, відомий тоді як упорядник закарпатських казок, і сергій параджанов, режисер київської кіностудії.
параджанов жив у чендея майже місяць. вчив марію чендей робити голубці з виноградного листя. спав у робочому кабінеті івана михайловича. після вечері лягав на диван і до двох ночі розповідав письменникові технології написання сценаріїв. зачіпав теми на, які подружжя боялося говорити, іронізував: "мені не можуть пришити український буржуазний націоналізм, тому що за національністю я вірменин".
у часи опали прізвища івана чендея в титрах не було.
у грудні 1962 року на засіданні художньої ради київської кіностудії імені олександра довженка з нагоди святкування сторіччя з дня народження михайла коцюбинського сценарій фільму затвердили.
робота над фільмом тривала з 30 травня 1963 до 15 жовтня 1964 року.
сергій параджанов про зйомки: "я ображав групу тим, що вивчав храми, ходив на хрестини, похорон. все, що бачите на екрані, було насправді. так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. це був рік життя, прожитий у багаття, біля джерела натхнення. це незвичайний край, який треба пізнавати і вивчати в усій його красу".
5 березня 2010 року на прес-конференції в єревані всесвітньо відомий сербський кінорежисер емір кустуріца назвав сергія параджанова геніальним режисером, а його фільм "тіні забутих предків" - кращою картиною в світі, знятої досі. кінець фільму кустуріци "андеграунд" має відсилання до фінальній сцені фільму параджанова (смерть у колодязі). анімаційна біла пташка во "часу циган" має відсилання до анімаційним червоним коням у "тінях забутих предків"
Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною. По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.
1. Син двох заможних людей. 2. Заможня жінка, яка дуже (занадто) піклувалась про Павлуся. 3. Сидів вдома, тільки виходив у садок і церкву. 4. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. 5. — Не ходи туди, синку,— каже мати,— на вечорницях збираються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять. Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, саму найкращу на всьому світі, саму роботящу, вона буде тебе і годувать, і зодягать, і доглядать, як рідна мати. 6. Йому захотілося меду. 7. Після смерті старих наймит оженився з наймичкою і стали собі господарювати. 8. Їв та спав. 9. Павло Лежень. 10. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. 11. Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш! 12. вони вкинули у Павлусеву хату мертвого хорта. 13. - ? 14. Гарну вдачу, (щастя). 15. Продовжував їсти та спати.
9 січня 1924 народився вірменський і український кінорежисер, народний артист урср, лауреат державної премії україни ім. тараса шевченка сергій параджанов.
з україною пов'язана значна частина творчої біографії сергія параджанова. в україні він створив фільми "наталія ужвій", "золоті руки", "думка" (всі - 1957), "перший хлопець" (1958), "українська рапсодія" (1961), "квітка на камені" (1962, у співавторстві з анатолієм слісаренко).
а в 1964 рік на "кіностудії ім. а. довженка" знято культовий фільм режисера - "тіні забутих предків".
фільм присвячений сторічному ювілею михайла коцюбинського. за сучасників автора, в студентські роки той пережив сімейну трагедію - трагічно загинула його дружина, яка вийшла за нього заміж без згоди своїх батьків. багато пізніше він одружився на киянці, але шлюб у 1962 розпався, тобто прямо перед початком зйомки фільму, тому фільм можна вважати автобиоргафическим.
зйомки фільму проводилися в справжніх гуцульських хатах і околицях села криворівня верховинського району івано-франківської області. саме тут михайло коцюбинський написав свою повість.
сценарій фільму написали іван чендей, відомий тоді як упорядник закарпатських казок, і сергій параджанов, режисер київської кіностудії.
параджанов жив у чендея майже місяць. вчив марію чендей робити голубці з виноградного листя. спав у робочому кабінеті івана михайловича. після вечері лягав на диван і до двох ночі розповідав письменникові технології написання сценаріїв. зачіпав теми на, які подружжя боялося говорити, іронізував: "мені не можуть пришити український буржуазний націоналізм, тому що за національністю я вірменин".
у часи опали прізвища івана чендея в титрах не було.
у грудні 1962 року на засіданні художньої ради київської кіностудії імені олександра довженка з нагоди святкування сторіччя з дня народження михайла коцюбинського сценарій фільму затвердили.
робота над фільмом тривала з 30 травня 1963 до 15 жовтня 1964 року.
сергій параджанов про зйомки: "я ображав групу тим, що вивчав храми, ходив на хрестини, похорон. все, що бачите на екрані, було насправді. так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. це був рік життя, прожитий у багаття, біля джерела натхнення. це незвичайний край, який треба пізнавати і вивчати в усій його красу".
5 березня 2010 року на прес-конференції в єревані всесвітньо відомий сербський кінорежисер емір кустуріца назвав сергія параджанова геніальним режисером, а його фільм "тіні забутих предків" - кращою картиною в світі, знятої досі. кінець фільму кустуріци "андеграунд" має відсилання до фінальній сцені фільму параджанова (смерть у колодязі). анімаційна біла пташка во "часу циган" має відсилання до анімаційним червоним коням у "тінях забутих предків"