У повісті А. Чайковського "За сестрою" розповідається про славний козацький рід Судаків. Їхня сімя складалася з діда Андрія, батька Степана, матері Палажки, та їхніх дітей-Петра, Павлуся та Ганни. Головний герой повісті є Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Жили вони добре, але незабаром сталася біда. Серед тихої ночі залуна тривожний церковний дзвін. Виявилося, що на село напали татари. В ту ніч Павлусеві було не легко. Матір і діді вбили, а батька та сестру забрали татари у полон. Коли Павлусь тікав з села на коні, татарські стріли поранили його. На наступний день Семен Непорадний побачив у траві мале хлопя. Це був Павлусь. Козак надав прихисток хлопцеві. коли він прокинувся то побачив перед собою козака. Цей козак виявився братом Павлуся. Вони дуже раділи цій зустрічі. Тоді коли все стало ясно, козаки вирішили перестріти татар та відвоювати награбоване. Коли виграли бій, Павлусь та Петро знайшли батька.
Павлусь бажав довести всім, що він гідний нащадок. Тому він сам захотів звільнити сестру з полону. По дорозі до Криму у Павлуся було багато різних пережкод, але він не здавався. Його продавали, змушували працювати, карали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю. Саме таким сміливцям посміхалась доля. Хлопець досяг того, чого прагнув: Давлет-гілей відпустив з неволі юного козака з сестрою.
Хочеться вірити, що з Павлуся в майбутьньому вийде дуже добрий козацький ватажок.
Ще з народження кожна людина знайомиться з народною піснею. Наша мова співуча, багата за словниковим складом і милозвучна. Українські пісні вважають одними з найкращих у світі. Матері співають малятам колискові. Вони завжди зачаровували мене своєю мелодійністю й чутливістю. Український народ склав безліч пісень. Для кожного свята, кожної події нашого життя існує відповідна пісня. Для новорічних святце щедрівки та колядки , для весняних веснянки, гаївки, для праці в поліжниварські пісні. Пісня супроводжує людину у різні хвилини життя. Народна пісня ---це душа народу.Пісні ---це емоції і почуття наших предків,перелиті в слова.Тому сьогодні так збагачують наш внутрішній світ народні пісні, тому так проймаємося ними, так їх відчуваємо. Часто на самоті я співаю українські народні пісні. І хоча я знаю їх не дуже багато, я завжди можу підібрати ту , що буде відповідати моєму настрою, виражати мої почуття чи емоції. І за це я теж люблю народні пісні.
Народные песни играю всегда большую роль в истории любой страны. В них отражена культура и история нашей Родины с самой древности по нынешней день.
Как можно не гордиться своей страной, как можно не чтить её традиции и историю? Это невыносимо себе представить! Больше всего мне нравятся песни которые перенесли в себе эпос и фольклор. Именно с них начинается история государства и начала великой страны. И в радость, и в горе люди пели песни, а чаще всего народные. Название «дума» подобно великорусской «былине» — позднейшего происхождения, хотя с иным значением встречается у польских писателей в применении к украинскому песенному творчеству еще в XVI в. Однако от прочих лиро-эпических и в частности исторических песен, довольно ясно отличаются передачи и формой. Эти Песни поются мелодийным речитативом. Говоря о характере, о внутреннем содержании дум, о мировоззрение их составителей и носителей, отметим, прежде всего, свойственный эпической поэзии украинского народа реализм. Этому утверждению не противоречит наличие в думах гіперболізму, что проявляется в описаниях физической силы героев. Особым воодушевлением патриотического чувства и национального самосознания обозначены думы и песни периода освободительной войны 1618-1654 p., думы и песни, посвященные Богдану Хмельницкому и его соратникам Ивану Богуну, и остальным. Величием народного торжества проникнута, например, замечательная маршевая песня того времени «Гей не удивляйте, добрые люди»Содержанием своим исторические песни является ярким проявлением мировоззрения свободолюбивого украинского народа. Так же В думах прославляются героические подвиги лучших его сынов, их патриотизм, их беззаветное служение родине, их борьба с врагами - захватчиками и угнетателями «О Данила Нечая», «О Байду», «Про Ивана Сирко», «Об Максима Зализняка»
А почему я выбрал именно украинские исторические песни? Да потому что это история моего народа! Так же я еще очень люблю читать сказки, эпопеи, исторические песни, былины. Хотя история это не только песни, былины и т.д.. это мы, простые люди - народ.
У повісті А. Чайковського "За сестрою" розповідається про славний козацький рід Судаків. Їхня сімя складалася з діда Андрія, батька Степана, матері Палажки, та їхніх дітей-Петра, Павлуся та Ганни. Головний герой повісті є Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Жили вони добре, але незабаром сталася біда. Серед тихої ночі залуна тривожний церковний дзвін. Виявилося, що на село напали татари. В ту ніч Павлусеві було не легко. Матір і діді вбили, а батька та сестру забрали татари у полон. Коли Павлусь тікав з села на коні, татарські стріли поранили його. На наступний день Семен Непорадний побачив у траві мале хлопя. Це був Павлусь. Козак надав прихисток хлопцеві. коли він прокинувся то побачив перед собою козака. Цей козак виявився братом Павлуся. Вони дуже раділи цій зустрічі. Тоді коли все стало ясно, козаки вирішили перестріти татар та відвоювати награбоване. Коли виграли бій, Павлусь та Петро знайшли батька.
Павлусь бажав довести всім, що він гідний нащадок. Тому він сам захотів звільнити сестру з полону. По дорозі до Криму у Павлуся було багато різних пережкод, але він не здавався. Його продавали, змушували працювати, карали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю. Саме таким сміливцям посміхалась доля. Хлопець досяг того, чого прагнув: Давлет-гілей відпустив з неволі юного козака з сестрою.
Хочеться вірити, що з Павлуся в майбутьньому вийде дуже добрий козацький ватажок.