Свою помилку оповідачка зрозуміла лише коли подорослішала. Вона усвідомила, що потрібно толерантно та добре ставитися до усіх людей, не залежно від їх статусу, національності, тощо. Коли була ще дівчинкою, вона сама того не усвідомлюючи псувала життя майже невинної людини, в якої доречі, було повне право на нормальне життя. Чоловік зовсім не був схожим на фашиста, це видно по його дбайливому ставленні до всього живого та журбі по сім'ї. Отож, вона зрозуміла не потрібно судити людину по її вигляду та рівняти всіх під одну лінію.
Развернуть
Незабаром зайнялася зоря. Юнак-гість починає прощатися.
- Ні-ні, не пустимо! - загородили йому дорогу чоловік і дружина. - Ти врятував нам життя - скажи, чим віддячити тобі?
- Нема за що дякувати, мені йти треба.
- Ну, хоч ім'я своє назви. Якщо не зуміємо віддячити - так будемо знати, кого благословляти.
- Створи добро і хоч в воду його кинь - воно не пропаде. Я та сама говорить рибка, яку ти пощадив, - відповів незнайомець і зник.
А чоловік і дружина залишилися в радісному подиві.