Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспільно-побутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим.
Важкою й ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він повинен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь. Балада „Ой на горі вогонь горить“ починається трагічною картиною: „Ой на горі вогонь горить, /Під горою козак лежить, /Порубаний, постріляний...“ Твір уславлює мужність і відданість козаків-захисників.
Балада наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Над тілом загиблого коник плаче й передає матері трагічну звістку про смерть її сина. Зворушливо звучить діалог коня з матір’ю, про смерть сина він говорить фігурально: „...Та вже ж твій син оженився, / Узяв собі паняночку, /В чистім полі земляночку“.
Приспів:
Молюсь я за тебе, Чернігівський краю,
За світле майбутнє, за вічну красу!
Тобою живу я, для тебе співаю, |
Тобі своє серце в долонях несу! | (2)
Сонце променіє над Десною,
Вітер трави в росах нахиля,
Краю мій, у серці ти зі мною,
Рідна моя Сіверська земля!
Верби над водою, ніби вмиті,
Дивляться криниці в небеса,
Цвіт волошок сяє в стиглім житі,
То землі чаруюча краса!
Приспів.
Земле ти свята моя Поліська,
Повість давніх і не давніх літ,
Голову схилю до тебе низько,
Ти в душі моїй лишила слід!..
Вірю я, ти будеш розцвітати,
Час розвіє полиновий дим,
Ти людьми красивими багата,
Будеш жить під небом голубим!..
Объяснение:
Всё,что нашла
Характером, працьовитістю,цілеспрямованністю