На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Сашко-цитатна характеристика : гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки " сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину " лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому " любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".
Чепіжний-цитатна характеристика Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом". Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього Безжалісний до коня, вовка, собак Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть" Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви. Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому " Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
