Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Твiр за повiстю М. Коцюбинського Дорогою цiною . У своєму творi М.
Коцюбинський змальовує персонажiв з народу. Головнi героï
Остап та Соломiя є типовими тогочасними украïнцями, проте
мають i яскравi iндивiдуальнi психологiчнi риси. Автор зображує
персонажiв з багатьох сторiн: розкриває психологiю своïх
героïв, ïхнє ставлення до життя, прагнення та цiнностi.
Остап та Соломiя яскравi, багатограннi, глибокi образи
украïнськоï лiтератури. Головним персонажам повiстi Дорогою
цiною притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них
настiльки важливе значення, що вони ладнi вiддати за неï будь-що.
Бажання не тiльки формальноï свободи дiй, а й бажання мати свободу
вибору, духовну свободу властиве Остаповi та Соломiï.
Остап та Соломiя люблять землю та працю на землi, проте вони хочуть
працювати на себе, на своє майбутнє , нехай i тяжко
працювати. Крiпаччина унеможливлює щасливе iснування людини, адже
вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва героï ненавидять
крiпосний лад, вiн неприйнятний для них своєю принизливiстю.)
Героям властива неабияка поряднiсть, взаємодо вони надають
одне одному пiдтримку, ладнi життя вiддати одне за одного. Соломiя не
пересiчна жiнка. Вона активна, дiєва, не здатна примиритися з
несправедливiстю, готова дiяти, боротися за своє щастя та за свою
долю. Соломiю можна вважати надзвичайно сильною особистiстю, хоча вона й
не втрачає жiночностi у будь-яких своïх дiях. Вона мужня та
рiшуча, в ïï мужностi є також своєрiдна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, вiн справжнiй чоловiк, який
вiдчуває вiдповiдальнiсть за себе, за свiй б життя та за тих,
хто близький йому. Вiн здатний пiти на ризик, аби тiльки здобути жадану
свободу для себе та Соломiï. Його не можна зламати, скорити, вiн
прагне здобути свободу будь-якою цiною.
Я вважаю, що усе iснування людини грунтується на кiлькох
загальних, первинних цiнностях. I свобода є однiєю з таких
цiнностей.