нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з твором я. стельмаха «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки». цей твір надзвичайно мені сподобався, як і всі його герої, але все ж найулюбленішим персонажем є митько. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь
продовження: яву та павлушу знайшов дід варава, коли ті крикнули "руки вгору! ". потім ява та павлуша розказали, що вони шукають книша. вони стали шукати його, й знайшли у човні. потім дід варава серйозно розмовляв з ним. виявилося, що книш хотів подарунок від вермахту подарувати. потім у школі
ява змінився і зробив завдання, яке задала галина сидорівна. але потім він, разом із павлушею, вийшли з класу.
если я тебе , отметь мой ответ как лучший.