Іван Підкова – відважний, рішучий, впевнений у собі, вміє прислухатися до думки інших, цілеспрямований – має чорні вуса, чуприну. Героя називають батьком, він є прикладом для козаків. Ватажок козаків Івана Підкова ставиться до підлеглих, як до рідних, однодумців, товаришів : « Ануте, хлоп’ята, на байдаки!», з повагою звертається до них: «панове-молодц і вам». І козаки називають його «батьком отаманом», відповідають взаємністю та розумінням: «висипали запорожці — лиман човни вкрили».
Іван Підкова в однойменній поемі має козацьке звання отамана. Він зібрався пливти до Царграда
"Світ ловив мене та не спіймав"
Ці слова належать видатному українському письменнику Григорiю Сковороді. З поколiння в поколiння передаються розповiдi про цього письменника, просвiтителя, фiлософа. За щоб вiн не брався, робив по-новому, ставився до цього з вiдповiдальнiстю, принципово.
Будучи викладачем пiïтики, Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав пiдручник.
З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато.Йому пропонували великі світські посади. А вiн обрав роль низькоï, простоï i самотньоï людини. Вiдмовив Сковорода навiть царицi Катеринi II, заявивши: "Менi моя сопiлка i вiвця дорожчi царського вiнця".
Не потрiбнi були Сковородi слава й почестi, високi посади i багатства. За щастя вiн вважав життя за совiстю, а головне в життi - залишатися самим собою, бути вiльним i незалежним. Великий фiлософ обрав шлях втечi вiд свiту зла й досягнення свободи духу. Вiн з повним правом заповiдав
написати на своïй могилi: "Свiт ловив мене, та не спiймав".
Объяснение: