и бувало з вами таке, що дні ставали сірими і одноманітними, а вже через тиждень неможливо було згадати, чим відрізнявся один від іншого? Що ж з цим робити? Як змінити своє життя? Як зробити її цікавіше?
Перед вами в, які дозволять жити яскравіше, цікавіше, більш усвідомлено: 1. Знайдіть своє призначення і займайтеся улюбленою справою. Коли знаєш своє призначення, сенс життя, займаєшся улюбленою справою, то все, що вивчаєш і робиш для цього, стає цікавим і важливим. Час пролітає миттєво і назавтра хочеться повернутися до вчорашнього заняття не через необхідність, а з бажання продовжити. 2. Ставте і досягайте мети.
Наявність цілей змушує нас робити безліч кроків до їх досягнення. Для цікавого життя важливо як сам рух до мети, наповнює життя справами, подіями та враженнями, так і досягнення її, що дає нам енергію і бажання рухатися далі. 3. Постійно розвивається і вдосконалюється. Постійне навчання і робота над собою захоплюють і не дають зупинитися на місці.
Освіта, придбання нових умінь і навичок робить життя насиченим і цікавим, а також приносять масу користі вам і оточуючим. 4. Застосовуйте творчий підхід і вносите новизну і різноманітність у своє життя. Одноманітність і монотонність здатні навіяти нудьгу на будь-якої людини. Нехай у вашому житті буде більше новизни, змін і різноманітності. Міняйте обстановку, оточення, свої заняття і себе — і життя завжди буде цікавою.
Якщо робити звичну справу незвичайним то будь-яке заняття стає цікавим і оригінальним. Був створив! 5. Підтримуйте і будуйте нові відносини.
Відносини з іншими людьми — це найважливіше, що у нас є. Без них всі наші досягнення і прагнення втрачають сенс. Спілкуючись з коханими, друзями, рідними, ви дізнаєтеся щось нове, вносите радість у своє життя і просто цікаво проводите час. У кожної людини можна навчитися тому, що він робить краще за вас, а це постійний стимул до розвитку.
6. Повноцінно проводите вільний час. Якщо проводити вільний час активно і весело, то тоді навіть нетривалий відпочинок дасть нові сили та енергію для нових звершень. Чергування відпочинку і справ вносить в життя динаміку і різноманітність. Заплануйте для себе не тільки справи, а й розваги. Приділяйте час улюбленим хобі.
Захопленому людині не буває нудно, хобі займає вільний час і дарує масу позитивних емоцій. 7. Живіть активним життям і намагайтеся більше встигати.
Коли ми сповнені сил та енергії, нам ніколи нудьгувати хочеться встигнути зробити безліч речей. У активного людини багато справ, планів і бажань.
Життя його стає насиченою та цікавою, а для активності слід підтримувати запас сил та енергії, відчувати ентузіазм, мотивувати себе на справи і досягнення. Чим більше цікавого заплануєте зробити, тим більше встигнете виконати. Але не забувайте залишати місце також для сюрпризів і несподіванок. 8. Випробовуйте яскраві почуття та емоції.
Будь-яке заняття буде цікавим і незабутнім, якщо робити його з душею, з яскравими позитивними емоціями. День, прожитий з радістю, веселощами, захопленням складно назвати нудним. А закохана людина не назве своє життя монотонної і одноманітною, адже в його житті є таке сильне почуття! 9. Долайте перешкоди і вирішуйте проблеми. Перешкоди, проблеми роблять наше життя не складніше, а цікавіше.
Адже, долаючи перешкоди, ви купуєте досвід, знання, стаєте сильніше. Кожну проблему варто сприймати як можливість: щось нове дізнатися, чогось навчитися, налагодити відносини та ін
Вирішивши проблему, людина почуває себе краще і отримує мотивацію для нових звершень. 10. Допомагайте іншим.
Якщо ви на якийсь час забуваєте про власні прагнення і безкорисливо і щиро допомагаєте іншим, життя стає не просто цікавіше — вона наповнюється глибоким змістом і справжньою радістю. Застосовуючи ц ви зможете зробити своє життя цікавішим.
Нехай ваше життя вам подобається!.
Війна… Багато про не сказано і написано, багато творів українських письменників присвячено саме цій жахливій події. У творах про війну найчастіше ми бачимо образи мужні захисників рідного краю, які боролися проти фашистської навали. Але Г. Тютюнник змалював інший образ – образ хлопчика, який залишився сам і намагався не лише вижити, але й до близьким людям. Він не герой, не захищав Батьківщину, але його серце хоробре і безстрашне, його можна з впевненістю назвати гідним сином своєї Вітчизни.
У повісті автор розповідає нам історію хлопця-школяра Климка. Він рано залишився сиротою, виховував його дядько, але й він загинув під фашистським бомбардуванням. Климко залишається сам, але він не опускає руки. Разом зі своїм товаришем він облаштовує собі нове житло, разом з Зульфатом намагається до вчительці та її маленькій донечці. На мою думку, це характеризує Климка як відповідального і серйозного хлопця. Війна примусила дітей швидко подорослішати, проблеми, які їм доводилося вирішувати, були зовсім не дитячі. По сіль Климко також пішов не для себе. Він розумів, що треба було десь діставати їжу, турбувався про долю маленької Олі. Тобто, поводився як справжній маленький чоловік.
Багато пригод довелося пережити Климкові по дорозі до Слов`янська та назад. У хлопчика була можливість влаштувати власне життя, залишившись у тітки Марини за сина, як вона його і просила. Але Климко розумів, що він відповідає не лише за себе, а й за тих людей, які чекали на його повернення. Мало хто з сучасних однолітків Климка переймався б цим. Хлопець повернувся на рідну станцію, принісши сіль та харчі. Але так і не вдалося йому побачити обличчя близьких: автоматна черга перервала його життя. Фашисти не дивилися, чи то дорослий, чи то дитина – ворог. Так і не зміг Климко побачити Наталю Миколаївну та Зульфата…
Мене вразила повість «Климко» і її головний герой. Я вважаю, що Климко був надзвичайною людиною. Він завжди думав про тих, хто поряд і навіть про тих , кого вже не було – наприклад, збирався посадити вишню на могилі дядька Кирила. Хлопець був дуже сміливим, адже не побоявся піти аж до Слов`янська, розуміючи, що іншого виходу в нього немає. Також мені подобається у Климкові його доброта та безкорисливість. Він намагається до всім навкруги: для вчительки та її донечки принести солі зі Слов`янська, до по господарству тітці Марині, навіть врятувати солдата, який тікає від фашистів, вказавши йому, куди бігти. Климко не думав про себе, він опікувався іншими, близькими йому людьми, був відповідальний та турботливий. Тому мені дуже шкода, що повість закінчилася саме так. Хоча, на мою думку, автор цим прагне показати, що війна – надзвичайно жорстока річ і ми не повинні припустити її повторення. Ну все