Кожну людину, що виявила хоробрість , самовідданість і відвагу можна вважати героєм, а вчиноктакої людини можна назвати подвигом. людина протягом свого життя робить багато різних вчинків: добрих і поганих, буває байдужою до чужого лиха, або протягає руку . інколи ризикуючи своїм життям незважаючи на небезпеку йде на подвиг. вчинок п’ятирічної дівчинки насті овчар, близько семи років тому, сколихнув всю україну. через несправний димохід у будинку загорівся диван, а вдома були лише дві сестрички. дівчинка не вибігла з палаючої кімнати, рятуючись від вогню. настя не змогла залишити сплячу дворічну сестричку. дівчинка намагалася загасити пожежу сама, збиваючи полум’я м’якою іграшкою. коли зайчик загорівся, вона спробувала збити полум’я голими долоньками, але все було марно. і тоді вона розшукала в диму молодшу сестричку і винесла її з палаючого будинку. внаслідок пожежі настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри. життя дівчинки висіло на волосинці, лікарям вдалось її врятувати. мене вражає почуття відповідальності і великої любов і цієї маленької дівчинки. настя змогла протистояти страху, болю. вона хоробра і мужня, щира і любляча. маленька дівчинка з великим серцем і красивою душею. вся країна вважає її вчинок справжнім подвигом, я вважаю її героєм.
В. симоненко «гей, нові колумби й магеллани» аналіз аналіз вірша в. симоненка «гей, нові колумби й магеллани»: тема, ідея, основна думка, художні засоби в. симоненко «гей, нові колумби й магеллани» аналіз тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче. ідея: сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності. основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів. художні засоби «гей, нові колумби й магеллани» звертання: «гей, нові колумби й магеллани», «кораблі», «украї», «друзі». риторичні оклики: «напнемо вітрила наших мрій! » «кораблі! шикуйтесь до походу! » «мрійництво! жаго моя! живи! » «відкривай духовні острови! » «нидіє на якорі душа! » «півень землю всю не розгребе! » «шкварити байдужість на вогні! » риторичні запитання: «хто сказав, що все уже відкрито? нащо ж ми народжені тоді? » «як нам помістити у корито наші сподівання молоді? » метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить». епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві». тавтологія: «відкрито вже відкрите». композиція «гей, нові колумби й магеллани» поезія складається з шести куплетів по чотири рядки. твір починається із звернення до нових колумбів і магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу. наприкінці поезії в. симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».
