Шановні люди з майбутнього! Я пишу цього листа з далекого для вас 2020 року. Мета мого звернення — прохання берегти духовні скарби. Нам, вашим пращурам, не байдужа доля мистецтва. Це те найкраще, що залишиться після нас та перейде у спадок до вас, наших нащадків.сподіваюся, що найближчим часом нашу навчальну програму перероблять. Мені б хотілося, щоб школа заохочувала учнів мислити й мати свою точку зору, а не списувати та підлабузнюватися до вчителів. Я мрію, щоб там було цікаво, а не нудно, щоб нас вчили йти в ногу з часом, а не гарувати.
Повернемося до мистецтва. Я хотів би порадити вам не тільки зберігати картини, книги, скульптури, пам’ятники та інші об’єкти культурної спадщини, але й створювати нові шедеври. Я маю на увазі, передусім, класичні витвори мистецтва, а не сучасні експонати. Якщо мова йде про живопис, віддавайте перевагу пейзажу, натюрморту, портрету, а не зображенню геометричних фігур та інших дивних і незрозумілих об’єктів схематичної умовної форми.
Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
Объяснение:
примиритися