ответ: метафора: якби я був недолюдок, кровопивця, то і тоді для мене найбільш вдалого покарання не можна було б придумати
епитет:
объяснение:
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
ответ:
епітети :
"на сій зубоженій землі",
"свою україну"
"тепер же злої тії долі,
"моїх кровавих тяжких сльоз."
"на нашій славній україні,
на нашій — не своїй землі."
метафори :
"згадайте, братія моя.." -метафора, він звертається до кирило-мефодіївського братства.
"рушники вже ткались"
"сердешним чаєм напували"
"тяжко плакав, ридав"
"і жалем серце запеклось"
"стогне земля, стогне море,
стогне та гуде! "
"в калюжі волю утопить."
"холоне серце, як "
порівняння :
"чи то пригород, чи город,
мов бритвою, старий голить."
"ой одна я, одна,
як билиночка в полі."
гіперболи:
"нас тут триста як скло! "
объяснение: гіпербол не так багато