Місце, де пройшло моє дитинство - це моя вулиця. Це місце де я знайшов своїх друзів з якими ми пройшли багато труднощів і з якими я готовий піти хоч проти всього світу. Згадуючи ті щасливі моменти на моїй вулиці, дядька Вітю який завжди розповідав нам цікаві історії, на моєму обличчі з'являється посмішка. В моєму дворі була дівчинка Настя в яку я закохався з першого погляду і з того часу як я їй під вікном написав "Я люблю тебе Настя " ми зустрічаємося , а в майбутньому вона стане і моєю дружиною. Я і зараз пам'ятаю як за мною бігав управдом і кричав, щоб я стер напис. Квіти завжди були під кожним будинком - було дуже красиво і Насті вони також подобались, тому я часто дарував букет їй з цих квітів.Отже, вулиця для мене була як друга сім'я, яку я ніколи не забуду!!
Привіт -Привіт,Романе -Чула,що сталося з Олею? -Ні -Ії пограбували -Як?Коли це сталося? -Позавчора -Розповідай -Вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. Розповіла йому все про себе -Дай вгадаю далі:через необачність їх пограбували? -Так.Добре,що постраждалих немає. -То їй ще пощастило. -У мене теж був такий знайомий -Вас теж пограбували? - Та ні. Коли він став запитувати особисті дані,я злякалася -І у нього нічого не вийшло? -Ні,на щастя -Бачиш до чого призводить необачність? -Та бачу.А вона сильно злякалася? -А ти як думаєш? -Напевне,що так -Отож бо й воно -Слухай,а давай провідаємо іі? -А коли? -Зараз. -Тоді заходь до мене,підемо разом. Давай? -Тоді до зустрічі? -До зустрічі.
У місті моєму багато різних вулиць: і великі, і маленькі, і широкі, і вузькі, з високими будинками, і не дуже, але рідна мені вулиця тільки одна.
Історію появи свого двору я не знаю, мої батьки жили в іншому місті (районі), але я знаю безліч подій, які відбувалися на моїй вулиці, знаю кожне дерево, кожен затишний куточок, куди можна сховатися під час гри в хованки. Я знаю практично всіх дітей свого двору. Разом ми часто влаштовуємо різноманітні змагання, граємо, жартуємо, розмовляємо.
Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Навесні на деревах розквітає бузок, від цього все навколо просочується приємним ароматом квітів. Влітку весь двір стає схожим на мурашник, бо на вулиці з'являється багато людей, тому що всі жителі виходять погрітися на сонечку. Восени двір забарвлюється в усі відтінки червоного і жовтого, стає надзвичайно красиво. Взимку всі засинає і навколо стає тихо.
Моя вулиця - це те місце, до якого я ставлюся з особливим почуттям. Вона мені дуже дорога, тому що тут я ріс, знайомився з новими людьми, багато чому навчився. Саме з моїм двором пов'язано багато щасливих і радісних моментів мого життя. Моя вулиця назавжди залишиться в моєму серці незалежно від того, де я буду жити в майбутньому.