ответ: у вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. спека минула. стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.
аж очі розбігаються від багатства кольорів! зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. у пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. і коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.
а потім осінь стає сумною. поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. а якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. до наступної весни вирушають птахи у теплі краї. стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. і вітер дужчає.
ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. і осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
ответ: – привіт, олеже!
– і тобі, дмитро!
– а знаєш, в нашому класі новий хлопець з’явився, звуть зураб. він з грузії приїхав. так йому не треба контрольну з української писати.
– чому?
– так він мови ще як слід не вивчив!
– а в грузії як розмовляють?
– тю, олеже, ти смішний! його рідна мова – грузинська! проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.
– ну правильно, українську мову йому треба вивчати. він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська…
Осінь — сумна пора. Похмурі дні часто супроводжуються дощами. Сіре важке небо сумно плаче за літнім ласкавим сонцем. Тепер його не повернути… Осінній дощ дрібно сіє свої срібні крапельки, які танцюють блюз.
Повітря та земля перенасичені вологою. Від важких крапель пожовклі трави низько нахилилися до землі. Дощ вистукує свої мелодії на моєму підвіконні, з розмашистою силою б’є по даху. А я цілий день сиджу вдома й слухаю ці монотонні звуки.