Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Одного разу, допомагаючи бабусі прибирати на горищі, я знайшов там старий глиняний глечик. Я почав уважно його роздивлятися. Глечик був дуже старий. Фарба, якою колись, вочевидь на глечику були намальовані гарні, яскраво-червоні маки вицвіла, а в деяких місцях й зовсім позлізала. Ручка глечика була відбита, від неї залишився лише слід на його боці. Його товсті боки, тепер вже були щербатими, й навіть саме днище його було надбите. Бабуся розповіла мені, що такі глечики раніше використовували для зберігання рідких продуктів харчування, які достатньо довго зберігали в ньому свою користь й смакові якості.
префікс: мар, корінь: муров, суфікс: Ий. Слово за питанням: "Який?", означення