Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
Зимние краски
Считается, что зима носит исключительно белые одеяния. Дома надели белые снежные шапки. Деревья укрылись от мороза под белоснежным пледом. Дороги замело, закутало белым покрывалом. Всё белым-бело вокруг.
Но если приглядеться, то снег не всегда белого цвета. Под лучами солнца сугробы переливаются всеми оттенками розового и желтого. На обочине дороги, там, где сквозь снег проглядывает земля, снег становится бурым и даже коричневым.
Еще больше красок в снежном одеянии природы можно наблюдать вечером. Закат окрашивает снег в лиловые, сиреневые и фиолетовые тона. А длинные сосульки становятся похожи на синие стрелы.
Объяснение: