Живучи серед козаків, Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго, який очолював національно-визвольний рух і убитого турками. Є версія, що він походив із секейского роду Баторі, біг до козаків, рятуючись від сімейних інтриг. Коли чутки про це дійшли до молдаван, незадоволених своїм воєводою Петром VI Кривим, вони спорядили в1577 році посольство до Івану Підкові і просили його зайняти престол.
За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків, і свого загону, в який входили і молдавани, Підкова вторгся в Молдавію і скинув з престолу Петра Кривого. Івана Підкову підтримали народні маси. В кінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Ясси і проголосив себе господарем.
Утриматися в Молдавії Підкові вдалося, однак, не більше двох місяців. Воєвода Петро, зібравши свіже військо, рушив до Ясс, щоб повернути втрачений престол, але був вдруге розбитий Підковою. Тоді Стефан Баторій, король польський, написав своєму братові, трансільванського воєводи Христофору, щоб той надав до Петру хрому.
На початку 1578 року Івана Підкова, бачачи, що йому не втриматися на престолі, вирішив залишити Молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків; але брацлавському воєводі вдалося умовити Підкову відправитися до Варшави, щоб виправдатися перед Баторієм. Король, однак, на догоду туркам уклав Підкову під варту і наказав стратити його у Львові на площі Ринок, в червні 1578 року.
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
В одному престижному замку жили 2 сестрички. Вони були так схожі один на оного. Одну старшеньку звали Леся а другу Оленка. Які вони були гарні як запашні квіточки ну такі гарні ні очей не відвести. Ось одно разу батьки поїхали за місто. Ось дівчатка зібралися і пішли в лісок довго їшли. А тут вже и лосок вони зайшли в ліс і ягідок збирають Оленка видійшла від сестри. Леся бачить нема її сестри. Оленка плаче Леся плаче.Ось тут з'явилася білочка яка питала. Чого ти плачеш як мені не плакати моя сестра заблукала. Аж тут вечерніє сестри на має. Аж тут Оленка платче Леся почула плач сестри та прибігла до неї. Аж тут батьки приїхали ...
это скорочено поставь сам (а) знаки припенания ни обежаться что на укр
Живучи серед козаків, Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго, який очолював національно-визвольний рух і убитого турками. Є версія, що він походив із секейского роду Баторі, біг до козаків, рятуючись від сімейних інтриг. Коли чутки про це дійшли до молдаван, незадоволених своїм воєводою Петром VI Кривим, вони спорядили в1577 році посольство до Івану Підкові і просили його зайняти престол.
За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків, і свого загону, в який входили і молдавани, Підкова вторгся в Молдавію і скинув з престолу Петра Кривого. Івана Підкову підтримали народні маси. В кінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Ясси і проголосив себе господарем.
Утриматися в Молдавії Підкові вдалося, однак, не більше двох місяців. Воєвода Петро, зібравши свіже військо, рушив до Ясс, щоб повернути втрачений престол, але був вдруге розбитий Підковою. Тоді Стефан Баторій, король польський, написав своєму братові, трансільванського воєводи Христофору, щоб той надав до Петру хрому.
На початку 1578 року Івана Підкова, бачачи, що йому не втриматися на престолі, вирішив залишити Молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків; але брацлавському воєводі вдалося умовити Підкову відправитися до Варшави, щоб виправдатися перед Баторієм. Король, однак, на догоду туркам уклав Підкову під варту і наказав стратити його у Львові на площі Ринок, в червні 1578 року.