20 ів іть кр з укр
1.складений дієслівний присудок вжито в реченні
выберите один ответ:
a. увечері танки почали стріляти ракетами в лісі. (стельмах)
b. слово своє буду гострити на кремені моєї душі. (в. стефаник)
c. а вже на відпочилім небокраї прекрасний розгоряється (м. стельмах)
d. без роботи день роком стає. (нар. тв.)
2.тире між підметом і присудком не ставиться в реченні (розділові знаки пропущено)
выберите один ответ:
a. він запеклий мисливець (ю. збанацький)
b. доторкнутися до людини свяченою вербою значить поєднати її з космічними силами всесвіту, відродити здоров'я (журнал).
c. добробут народний та воля то наша найперша засада (п. грабовський).
d. осінній смерк, і хрест, й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання (в. лепкий).
3.через дефіс пишуться всі прикладки в рядку
выберите один ответ:
a. річка/сена, озеро/байкал, народи_брати
b. учитель/біолог, жук/короїд, роман/"тигролови"
c. трава/деревій, твір/розповідь, собака/вівчарка
d. сон/трава, десна/ріка, письменник/реаліст
4.неузгоджене означення вжито у реченні
выберите один ответ:
a. за містом кучерявилися квітучі сади.
b. міст оцей не раз згадувався мені на чужині.
c. скеля праворуч була величезною.
d. у подекуди лежав торішній сніг.
5.непрямий додаток вжито у реченні
выберите один ответ:
a. вівчар вівці заганяє. (нар. тв.)
b. хто не любив покійну, так і той плакав. (б. грінченко)
c. тяжко матір покидає у безверхій хаті. (т. шевченко)
d. у малинки очі блищали. (м. коцюбинський)
6.порівняльний зворот не виділяється комами в реченні
выберите один ответ:
a. весняне сонце вже припікало як улітку.
b. вустами до слова мов до стиглого грона калини (н. кащук)
c. дощ ллє як із відра.
d. і всі ми як один підняли вгору руки (і. франко)
7.установіть відповідність між реченням вираження підмета в ньому
a малювати було улюбленою мрією малого тараса.
b багаті на печі сиділи та калачі їли.
c багато рук завжди перемагає (народна творчість).
d «запорожці пишуть листа турецькому султану» — найвідоміша картина і. рєпіна
1. інфінитив 2.іменником 3. прикметником 4. власна назва 5. сполученням
8.установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому
a тиша і холод обіймають його (м. коцюбинський).
b сили його були вичерпані (і. франко)
c видніється дніпро-ріка.
d теплохід пішов по дніпру вниз (в. винниченко)
1.додаток 2. означення 3.обставина 4.прикладка
9.установіть відповідність між реченням і видом обставини в ньому
a сад музикою сповнений по вінця (о. підсуха).
b було, незважаючи на таку рань, душно (м. коцюбинський)
c полудень люто шолом пропіка (б. олійник);
d тече вода з-під явора, яром на долину (т. шевченко)
1.обставина часу 2. обставина місця 3. обставина допусту 4.обставина дії 5.обставина міри дії
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.