ответУ статті акцентується увага на тому, що ремінісценції з Біблії, зарубіжної літератури, перекази, біблійні образи, звернення до східної та вітчизняної філософії доволі часто зустрічаються в епістолярних текстах У. Самчука. Завдяки претекстам епістолярій письменника сприймається в континуумі світової культури, тим самим створюється ситуація «співпричетності». Однак використання претекстів не є простим запозиченням: відбувається взаємовплив і трансформація тексту, що наслідується.
Ключові слова: інтертекст, алюзія, епістолярій, переказ, претекст, література, парафраз, запозичення.
В статье акцентируется внимание на том, что реминисценции из Библии, зарубежной литературы, пересказы, библейские образы, обращение к восточной и отечественной философии довольно часто встречаются в эпистолярных текстах У. Самчука. Благодаря претекстам эпистолярий писателя воспринимается в континууме мировой культуры, тем самым создается ситуация «сопричастности». Однако использование претекстов не является простым заимствованием: происходит взаимовлияние и трансформация текста,который наследуется.:
Объяснение:
Пером реаліста, знавця народного горя і нужди поет змальовує жахливі картини, розкриває двері убогих осель, зображує їх жителів з усіма характерними рисами. В його віршах виразно звучать мотиви протесту проти гноблення і віра в те, що страждання народне не може бути довічним. Жалібні мотиви, як у пісні народній, зливаються в єдиний стогін мільйонів, стають могутнім голосом соціального гніву і протесту. В цьому виявляються характерні риси художнього методу поета, який не тільки зафіксовує правдиві картини зубожіння, пролетаризації села в капіталістичних умовах, а й висловлює мрії про кращу долю, закликає до боротьби за неї. У вірші «Приходить час», який став народною піснею, Б. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він,
Чи раб похилий, чи боєць —
Хай кожен скаже навпростець!
І де він стане: чи до тих,
Що в путах сковані гидких,
Народ і край свій продають
Панам, що кров із його п’ють, —
А чи до сміливих борців,
Що серед бур похмурих днів
За рідний край, за нарід свій,
За долю-волю йдуть у бій?
Уважно придивляючись до цієї картини, можна побачити розкритий рояль. Виконуючи музичну п"єсу, музикант, що тільки що грав на ньому, уявляв тендітну та ніжну дівчину у блакитному вбранні. Вона, оживши в його мріях, була так само гарна, як і жовті троянди на роялі. А за вікном тимчасом падав дощ, дякуючи якому відбулося це чудо.