«Айвенго» – це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам’яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.
Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.
Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби – як колись Одіссея.
Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач зміг пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.
Річард Левине Серце – справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще втілено в ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і влада.
Хрестоносець Айвенго, який все зробив для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та багатства.
Можна продовжити це співставлення, але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не зможуть домовитися. Як вода і вогонь.
Саме тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили. Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час. Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти того, хто його скоїв.
Так сталося і в романі Вальтера Скотта.
Як завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти зла, із яким кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша історія.
а) невивчений вірш, поля незасіяні, невиконана сьогодні робота
б) неперемелене сусідом борошно, не попереджений про приїзд, непрочитаний старовинний роман
в) незнані досі стежки,; не зігрітий , а заморожений,; ще не укритий порохом.
Объяснение:
Не з прикметниками пишеться разом: 1. Якщо прикметник не вживається без не: недбалий.
2. Якщо до прикметника з не можна дiбрати синонiм без НЕ: невеликий (малий).
Не з прикметниками пишеться окремо: 1. Якщо є протиставляення чи заперечення у реченнi: не великий, а маленький.
2. Якщо прикметники мають пояснювальнi слова з нi, далеко, аж нiяк, зовсiм: зовсiм не приємний, нiкому не вiдомий.
3. Якщо не стосується присудка: Це завдання не (є) складне.
ответ:Я вважаю що Україна-кладовище цікавих артефактів і їх відновлення обов'язкове.
Багато українців навіть і не уявляють ,що можуть ходити над стародавніми містами,потаємними шахтами і підводними каналами,закритими станціями метрополітену і похованнями козаків
Важливо знати ,що Україна споконвіку була вільною і незалежною і наш народ тому є підтвердження,ми не терпимо знущань і наруги !
Культура українського народу дуже цікава,у нас багата міфологія та народна творчість і зараз активісти їздять по селам України і розшукують стареньких бабусь які наспівають їм пісні ще з свого дитинства,що їм записували ще мами,які їм ще записували матусі
Цінуйте нашу культуру і нашу мову адже вона неповторна!
Объяснение: