Перепишіть, розставляючи коми між частинами складносурядних і складнопідрядних речень.
і. 1. бринять живою радістю ліси як ранок спалахне на небокраї як сонце огняне завісу піднімає із їх первісної і чистої краси. (в. симоненко.) 2. із поля дівчина утомлена прийшла і хоч вечеряти дбайлива кличе мати за сапку — і в квітник де рожа розцвіла. 3. ta знай що тільки тут де невгамовний труд землі насиченій родюче лоно ранить доспіють ягоди і радощі постануть. 4. той хто любить паростки кленові хто діброви молоді ростить сам дос-тоїн людської любові бо живе й працює для століть! (з тв. м. рильського. ) 5. нехай серця не знають супокою хай обганяють мрії часу біг і наша юність буде хай такою щоб їй ніхто не заздрити не міг! (в. симоненко.) 6. коли набирають стяги
227
епохи вітру нового і висоти думай що світ змінити хоч трохи повинен і ти. (д. павличко.) 7. треба докласти всіх зусиль щоб перетворити на ліпше якщо воно відстале або ж самому дорівнятися йому якщо відстав сам. (о. гончар.) 8. люди зрозуміли що якщо вони добре працюватимуть то щось зароблять. (григорій тютюнник.)
Відредаговано
Батько був дуже ніжний часто обнімав мене цілував. Також батько любив дітей бавився зі мною і з чужими дітками любив жартувати завжди був оптимістом. У розмові часто вживав приказки. На всі дитячі фільми чи у цирк теж водив мене батько. Та найбілеше мені запам'ятався фільм «Сорочинський ярмарок».
Коли мені було сім років, батько на літо відіслав нас із мамою у село, звідки був Остап Вишня. І це теж дуже врізалось у мою пам'ять. Потім, перед війною, він два літа одвозив мене в Полтаву до тітки, яка жила на околиці міста. У будинку, де ми жили у Харкові, під нами були крамниці, а тому цілий рік у дворі стояли коні, які привозили туди товари.