-Доброго ранку, синку! -Доброго ранку, мамо! -Ти вже зібрався до школи, Максиме? -Так. Ще вчора склав усі підручники та зошити у рюкзак. -Максиме, зовсім скоро ти закінчуєш 7-й (8-й, 9-й) клас. Які в тебе відмітки будуть стояти за рік? -В мене, мамо, будуть хороші відмітки: п'ять з химії, чотири з алгебри, чотири з фізкультури, чотири з української мови, п'ять з географії... -Добре, Максиме! Вчися й надалї так гарно, як і зараз. Ти молодець! мамо. А мені вже до школи пора йти, уроки скоро почнуться. -До побачення, Максиме! -До побачення, мамо!
Діти завжди народжуються для того, щоб продовжувався людський рід на Землі. Діти всіх континентів хочуть жити у світі без воєн і горя. Вони хочуть дуже простих речей - гратися на зелених галявинах і вчитися у світлих і просторих школах, дружити і сміятися, жити у щасливих сім'ях і бути під захистом дорослих. Тільки так буває не скрізь і не завжди. Тінь війни покриває землю, тінь голоду, страху, руйнування. Коли починається війна кінчається дитинство. Діти і війна несумісні речі, про це повинні пам'ятати великі і відповідальні дорослі, в чиїх руках долі світу.
-Доброго ранку, мамо!
-Ти вже зібрався до школи, Максиме?
-Так. Ще вчора склав усі підручники та зошити у рюкзак.
-Максиме, зовсім скоро ти закінчуєш 7-й (8-й, 9-й) клас. Які в тебе відмітки будуть стояти за рік?
-В мене, мамо, будуть хороші відмітки: п'ять з химії, чотири з алгебри, чотири з фізкультури, чотири з української мови, п'ять з географії...
-Добре, Максиме! Вчися й надалї так гарно, як і зараз. Ти молодець!
мамо. А мені вже до школи пора йти, уроки скоро почнуться.
-До побачення, Максиме!
-До побачення, мамо!