КОРОСТЕНЬ, Іскоростень – місто обласного підпорядкування Житомирської області, райцентр. Розташов. на р. Уж (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 66 тис. осіб (2006).
У 8–13 ст. на місці К. існували три ізольовані одне від одного городища (перші два – 8 – серед. 10 ст., третє – 8–13 ст.). Літописний Іскоростень, центр племені древлян, відомий з історії повстання останніх проти київ. кн. Ігоря 945, а 946 спалений княгинею Ольгою. Після монголо-татарської навали місцевість спустіла й заросла лісом. Тривалий час її називали Древлянкою. Відроджується за литов. доби, наприкінці 14 ст. тер. належала до Овруцького пов. Київського воєводства. 1586 стала володінням шляхтича Межвинського (Менжинського), який одержав від короля дозвіл заснувати тут містечко і збудувати укріплення для оборони від татар. 1589 споруджено замок, а 1598 містечку надано магдебурзьке право.
За часів національної революції 1648–1676 увійшов до складу Укр. козац. д-ви. 1649 козац. загін Гераськи здобув містечко та знищив його укріплення. Тер. цю контролював Київський полк, але близькість до ворожого кордону не сприяла її розвитку. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 містечко повернулося під владу Польщі. Від Межвинських його успадкували ченці-кармеліти. Від поч. 18 ст. – це зона активності гайдамаків (див. Гайдамацький рух). 1750 коростенці підтримали гайдамацький загін І.Подоляки. 1761 ченці продали містечко, після чого воно ще багато разів міняло власника.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) переходить під владу Російської імперії. 1793 увійшов до Ізяславського намісництва, а від 1795 – Волинського намісництва. 1797 містечко стало волосним центром Овруцького пов. Волинської губернії. Поштовх екон. розвитку надала залізниця Київ–Ковель, що 1902 пройшла через містечко. На 1913 тут мешкало 3738 осіб. Гол. заняттям жителів лишалося обробляння деревини, 1904 – відкрилася ф-ка фарфору (нині Акціонерне т-во закритого типу "Коростенський фарфор").
На початку Першої світової війни стає військ. центром. З воєнно-стратегічних міркувань 1914–16 було прокладено лінію залізниці Іскоростень–Житомир. Виник значний залізничний вузол Коростень. 1917 містечко отримало таку ж назву.
За часів української революції 1917–1921 поблизу К. велися бої між Армією Української Народної Республіки та більшовиками (січ. 1918, майже весь 1919, листоп. 1921). 1921 – центр повіту, 1923–30 – центр Коростенської округи. 1926 отримав статус міста (9950 жителів). Від 1932 – у складі Київської області, від 1937 – Житомир. обл. Райцентр 1923–24 та від 1940.
З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Коростенський укріпрайон прикривав Київ і став місцем запеклих боїв (лип.–серп. 1941, листоп.–груд. 1943). Під час гітлерівської окупації (7 серп. 1941 – 17 листоп. 1943, 19 листоп. – 28 груд. 1943) у місті існував осередок руху Опору (див. Рухи Опору 1939–1945), навколо К. діяли партизани.
Інтенсивний повоєн. розвиток був перерваний Чорнобильською катастрофою 1986, наслідки якої змусили згорнути деякі перспективні для К. програми.
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.