Для кожної людини найдорожче, найрідніше й найкраще місце те, де вона народилася і виросла. Я живу в місті Харкові на проспекті Фрунзе. Я дуже люблю і своє місто, і свій проспект, і свій будинок.
Проспект починається від найбільшого і найдовшого у Харкові Московського проспекту. У двадцятих роках минулого століття на цій вулиці розпочалося будівництво заводів-гігантів. А перпендикулярно до Московського проспекту стали забудовувати житлові масиви. Тому будинки старі, переважно триповерхові, побудовані в довоєнний або післявоєнний час.
Проспект Фрунзе широкий, зелений. Посередині розташована алея з доріжками, лавками і чудовим фонтаном. У будь-яку пору року тут прекрасно, але найбільше мені подобається влітку. Алею прикрашають різнобарвні квіти, вдень люди відпочивають з дітьми, а ввечері збирається чимало молоді. Вона стала улюбленим місцем відпочинку всього району. Коли стемніє, алею освітлюють ліхтарі у вигляді куль. А окраса проспекту — фонтан — ввечері виграє всіма кольорами райдуги, а вдень тішить око і надає прохолоду.
Перетнувши вулиці Миру та II П’ятирічки, проспект Косіора, проспект Фрунзе стає ще ширшим. Тепер посередині він вміщає Свято-Олександрівський храм, Олександрійський сквер, Палац дитячої та юнацької творчості. У сквері є клумби, встановлено пам’ятник святому мученику Олександру, який дивиться на церкву, що гордо підноситься більш ніж на п’ятдесят метрів угору. Сяють позолотою церковні бані із хрестами на маківках. Огорожа приваблює красивими воротами. У вихідні дні чи свята у храмі багатолюдно.
Я, як і багато моїх однолітків, відвідую Палац дитячої та юнацької творчості, де ми займаємося в різних гуртках, пізнаю багато нового й цікавого. На проспекті Фрунзе розміщені продуктові магазини, аптеки, банк, дитяча районна бібліотека, яку я відвідую регулярно, завжди знаходжу час, щоб прочитати цікаву книгу.
Для мене рідна вулиця краща від усіх інших місць!
нещадний, невпинний, невгамовний, нещасний