Літо! Яке б воно не було - спекотне або прохолодне, посушливе або дощове, сонячне або похмуре - воно завжди закінчується занадто швидко.
Кожен місяць літа має свій колір, смак і запах. Ось червень повний запаху свіжої полуниці, розквітає всіма тонами зелені, вабить смаком свіженького огірочка з городньої грядки. Червень - це добрий чарівник, що веде нас у світ фарб і звуків розкішної літньої природи.
Липень - верхівка літа. У нього свої фарби: індиго васильків, фіолет флокс, засмага на наших тілах. Він пропах кропом, зеленим бадиллям, липовим цвітом. Відкувала зозуля, відцвіли липи, достигли суниці. Гримлять грози, струмують зміями по небу блискавки, виблискують зірниці, тюлевими фіранками пропливають білі хмари. Спека, спека.
А ось і серпень - місяць злив, кущі, потемнілі від дощу, невловимий смуток про кінець літа. У полі пишається наливне колосся, а по землі стеляться білі тумани. Запах свіжоскошеного сіна на луках. Коралова бузина, жовтизна стиглих груш, бузкові, рожеві, червоні айстри у вазі на буфеті.
Що може бути краще цієї невимовної принади літа?!
Мама. Нет.
Дочь. Жаль…
Мама. А что?
Дочь. Как ты думаешь, он не очень рассердится?
Мама. Из-за чего?
Дочь. Ну… Не хотела говорить, но придётся. Я привезу тебе щенка. Ты же хотела хаски. Давай так: я позвоню в дверь, оставлю щенка и убегу. Как будто тебе его подбросили.
Мама. Я так не хочу. И вообще, я думала о корги…
Дочь. Правда? А-а… А я уже договорилась о хаски.
Мама. Мне очень приятно… Но откуда у тебя столько денег? Ты же у папы недавно занимала…
Дочь. Это не дорого. Тебе же не важно, какого цвета у хаски глаза, голубые или коричневые?
Мама. Да нет, но…
Дочь. Он немножко бракованный… разноглазый... но это ведь ничего?.. Стоп… Нашла объявление. Продаётся корги за 5 тысяч.
Мама. Но он же стоит 50!
Дочь. Да?.. Ну, метис, наверное.
Мама. А ты подумала о главном? Как его примет наш кот?
Дочь. Нормально примет.
Мама. Я не уверена… и потом… у меня работа. Я сижу за компьютером дни и ночи, как папа Карло!
Дочь. Вот. Так я и знала. Ты всю жизнь будешь искать причины и так и не заведёшь собаку. Не нужно было тебе говорить. Привезла щенка, оставила под дверью – и всё. Была бы тебе радость... Жди.