Народилася я у невеличкому поліському селі В'язівне. Мабуть, кожен подумає: дивне слово та й годі. Для мене воно звучить, ніби музика. Я люблю своє рідне село, пишаюся своєю маленькою батьківщиною.
Це найпрекрасніше місце на землі. Це справжній райський куточок. 3 одного боку простягаються лани і поля, з іншого - ліси. Розкішні сади оточують чепурні будиночки. Красиво тут у кожну пору року. Гарно навесні, коли тільки-но з'являється молоденька травичка і всі подвір'я потопають у вишневому цвіті. Взимку зачаровує очі сріблястий іній на деревах. Влітку все буяє густою розкішною зеленню. А восени вкривається багрянцем, вдягається в золоті шати.
У нашому краї споконвіку живуть тихі стримані працелюби, з діда-прадіда хлібороби. Працюють зранку до вечора, аби скрізь був порядок, аби всього було вдосталь. Найдорожчими людьми для мене є мої тато і мама, а найтеплішим куточком - наша рідна домівка.
Коли я виросту і здобуду професію, обов'язково повернуся в свій рідний край. Буду старанно працювати, щоб моя маленька батьківщина стала ще прекраснішою і багатшою.
1. Вставні і вставлені конструкції в реченні виділяються:
a.* комами, тире, дужками
b. лише дужками
c. лише тире
d. лише комами
2. Чому вставні слова не бувають членами речення?
a. тому що їх виділяють комами
b.* тому що вони граматично не пов’язані з іншими членами речення
c. тому що вони виражені прислівниками
d. тому що вони вказують на порядок думок, на зв'язок між ними
3. У реченні вставні слова:
a.* не є членами речення
b. є додатками
c. є означеннями
d. є присудками
4. Де в реченні можуть стояти вставні слова.
a. лише на початку речення
b.* будь-де в реченні
c. лише в кінці речення
d. лише всередині речення
5. Виділіть речення, у якому вставне слово виражає впевненість.
a. Отже, що тут багато говорити й сперечатись.
b. Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав.
c. * Ви, звичайно, знаєте мою сестру.
d. Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна.
Объяснение:
Так
Объяснение:
Поняття народу і населення часто плутають. Проте між ними існує суттєва різниця.
Якщо кількість людей приїжджає на певнн місце і починає облаштовувати своє життя: будує будинки, народжкє дітей, збирає врожай. Таких людей ще не можна назвати народом. Так, є люди, будинки, домашні тварини, вулиці, діти. Але це ще не народ, правильніше було б назвати їх поселенням, селом, а, з часом, містом.
Пізніше у населення з'являються свої індивідуальні риси. Вони унікальні, властиві саме цим людям.
Тобто народ - це люди, що народились у визначеному місці, живучи за законами роду, сформували свої звички, традиції.
Їхній побут, організація життя, символіка, традиції, знання, досвід є джерелом їхньої сили. У таких умовах ростуть інші діти, люди повніше відчувають себе частиною одного цілого.