Скласти схему речення 9 клас «ще з перших післявоєнних років мені запам’яталось, як ясніли обличчя в будь-якій читацькій аудиторії, коли на літературному вечорі оголошували, що має виступати олесь гончар
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Мою кімнату я уявляю досить просторою. Вона може бути маленькою, але в ній повинно вільно дихатися. Обов’язково повинні бути високі стелі, щоб був стимул тягнутися вгору. Ще дуже важливе для мене велике вікно з широким підвіконням. Для чого? Кімната повинна бути світлою, мені подобається природне освітлення. Прекрасно, коли сонячні промені пробираються через штори і будять тебе. А підвіконня необхідне мені для мрій і роздумів. На ньому можна сидіти і дивитися у вікно, ставши заручником своїх думок.
Що стосується меблів, то хотілося б її мати їх в мінімальній кількості. Велика шафа, можна до стелі, з дзеркальними розсувними дверима, де будуть зберігатися всі особисті речі. Поруч я поставила б крісло, в якому читала цікаву книгу, і кожен раз хотілося б знову і знову опинитися в його обіймах. Стіл і стілець мені також необхідні в кімнаті як для виконання домашніх завдань, так і для моєї творчості. А відпочивати я буду на ліжку або дивані, що розташувалося в якомусь непомітному кутку моєї кімнати мрії.
Стіни моєї кімнати обов’язково повинні бути в світлих тонах. Доповненням в інтер’єрі стануть рамки з фотографіями, на яких будуть зображені кращі моменти з мого життя. Можливо, буде поличка, або дві, під м’які іграшки, які будуть і на ліжку, і на кріслі, і на підлозі. Думаю, що колекція моїх ведмедів з кожним роком тільки збільшуватиметься. Двері в мій особистий простір обов’язково будуть закриватися на ключ, щоб інші члени родини не зуміли потрапити в нього за моєї відсутності і переставити речі.
Як бачимо, кімната моєї мрії досить світла, простора, функціональна, і що не менш важливо, затишна для проживання. У ній присутнє тільки те, що необхідно для комфортного відпочинку. (не знаю наскількі міні твір,але можна вибрати основні речення)
Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення: