Полностью писала предложения где нужно было вставлять несколько знаков.
Первая часть:
1. Запятая
2. Запятая
3. Запятая
4. Тире
5. Двоеточие
6. Двоеточие
7. Запятая
8. Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чего не можна повернути.
Вторая часть:
1. Двоеточие
2. Тире
3. Двоеточие
4. Тире
5. Люблю, як в селі дівчата пісню свою співають, люблю, коли стиглим колосом жито в степу буя.
6. Двоеточие
7. Запятая
8. Було й буде так у всі часи-любов, як сонце, світу відкриває безмежну велич людської краси.
Гуляючи осіннім лісом помічаєш, що осінь вже обережно торкнулася своїм пензлем розкішного одягу дерев, залишивши де-не-де жовті й червоні плями.Аж раптом очі натрапляють на порожню пластикову пляшку. Ще далі помічаю зрубане деревце, сліди від вогнища… А он іще пляшки, одноразовий посуд, залишки іжі. О цивілізаціє! Від тебе не втечеш! Ти дібралась і сюди. Але у надто спотвореному вигляді… Стежками мого вимріяного лісу пройшла людина, залишивши після себе купи сміття.
Приємні враження кудись зникають, від романтичного настрою не залишається й згадки. Далі йду повільно, замислюючись. Все думаю: а хто повинен дбати, щоб ні на хвилинку не зупинялося серце природи, щоб не забруднювалися річки, не засмічувалися ліси, не вимирали рідкісні птахи, звірі, риби? Хто повинен турбуватися про це: екологи, уряд країни, партія «зелених» ? А може, кожен з нас? Адже іноді достатньо не зірвати квітку, не зламати гілку, не зрубати ялинку під Новий рік, не викинути сміття в річку, не запалити вогнище в лісі… Отже, вирішення проблеми — у наших руках?