1 .Розквітай, мій краю, веснами: цвітом яблунь і пшениць, і руками в дружбі, чесними сіячів твоїх і жниць.
2. Я так люблю свої сади й долини, і гори, й ріки, й мрійну синь гаїв, моя свята, безсмертна Україно, оновлена трудом своїх синів!
3.Як хвиля, пшениця хлюпоче в борти, коли, прокладаючи путь, комбайни, мов судна важкі, до мети то морю достатку пливуть.
4.Те біле, трохи блакитне світло тихо лилось згори , а зачарована земля неначе купалась в фантастичному сяйві.
5.Там, у степу, схрестилися дороги , Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі...
6.І хоча немає нічого вічного в бутті, і все тече, змінюючись у потоці часу, та є одначе у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти, як святиню, і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам.
надіюсь правильно
Невістко, зоре, Дмитре, хлопче, Маргарито, князю Ігоре, бабусю Маріє Вікторівно, Тоню, кобзарю Олеже Максимовичу, брате Віталію, вчителю, товаришу, друже, шевче, стороже, кияни.
ІІІ. Виправте морфологічні помилки. Запишіть правильний варіант.
Шановна Вікторіє Іванівно, вибачте, що я пропустив навчання з фізики.
Протягом тижня мене мучив нежить і головний біль, тому я порадилась із лікарем Ігорем Юрійовичем.
На нас чекала довга путь: ми ходили стежками Тараса Шевченка, а потім стояли над кручею на Чернечій горі.