Я давно мріяв побувати у столиці нашої Батьківщини - Києві. На осінні канікули моя заповітна мрія здійснилася. Ми зі своїм вчителем та однокласниками вирушили у подорож.
В Києві багато визначних місць. Але мені сподобалося Володимирська гірка. Це, на мою думку, найбільш затишне і чарівне місце для прогулянок у Києві. Саме з цього місця відкриваються незабутні та мальовничі пейзажі міста. Та і саме місто є величним та дивовижно красивим. На мить здається, що ти у себе в дома, у подільському краї. Цьому сприяє мальовнича природа парку. Вершина, вкрита лісом, стежки, стрічкою збігаються до низу, знайомі з дитинства дерева та кущі. Та й осіннє повітря теж стається рівним та близьким.
Але Володимирівська гірка є особливою вершиною. Звідси, ніби на долоні, можна побачити Дніпро. Одразу в пам’яті виринають слова Шевченкового вірша : «Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма »… я
Я завжди буду пам’ятатиму цю місцину
Мені здається, що саме тут зустрічається минуле і сучасне. А могутній Дніпро був світком багатьох історичних подій. Коли дивися на дніпровські хвилі виникає бажання подумати про життя, про час, про себе. Також згадується тут опис великої річки М. В. Гоголя :
«Красен Дніпро під ясну погоду, коли вільно та рівно несе крізь ліси і гори, степи повної води свої. Дивишся й не знаєш, стала чи пливе його величава ширина. Нічого не має у світі, щоб могло вкрити Дніпро, такий він величний і могутній».
Так, ця спокійна та широка річка завжди вважалась символом України.
На Володимирській гірці розташований пам’ятник князю Володимиру, хрестителю Русі.
Постать святого Володимира, на мою думку є символом величі та непоборності моєї Батьківщини.
Побувавши у Києві я переконався, що це місто справедливо називають одним з найзеленіших міст миру. Казкове красиве убранство схилів Володимирівської гірки, шепіт води, свіжий вітер залишили у моїй душі незабутнє враження.
Спонукальні: Хай доля матері всміхнеться і рушником застеле слід. Давайте ставитися до хлібу завжди з шаною і повагою. Щодня чистіть зуби до сніданку і після вечері. Любіть Україну всією душею. Будь обережним на воді.
Окличні: Народ мій завжди буде! Яка благодать! Так вона ж відмінниця! Шуміть, сади, роди зерно, земля! Прекрасне сьогодні море! Привіт вам, Карпатські гори, і вам, сріблясті річки!
Запитання: Як провели зиму? Як звати твою сестру? Що спонукало тебе почати слухати рок? Що ти можеш сказати про своїх однокласників? Як довго ти будеш мовчати?
Поиск Чи цікаво ми живемо? (Твір дискусійного характеру) Розміщено від Tvir в Суббота 29 мая На перший погляд, кожен мій шкільний день схожий на інший. Уроки, школи, дім, де знову заняття за письмовим столом. Потім — телевізор або комп’ютер, спілкування з товаришами у дворі. Щось особливе пригадати важко. Проте друзі на нудьгу не скаржаться. А я подумав: що означає жити цікаво? На цю тему нещодавно у нас була класна година — дискутували. Запитали, наприклад, Микиту Бєлова, що цікавого відбувається в його житті. Микита сказав, що для нього кожен день приносить щось несподіване, а значить — той день цікавий. А ще хлопець відкрив у собі здібності. - Тільки не глузуйте з мене, — попередив нас Микита, — бо більше нічого не скажу. Я захопився ліпленням з пластиліну. А почалося все з того, що треба було до Семену, моєму молодшому братові, виліпити двох казкових героїв — Вовка та Лисицю. Захопився сам і Сеньку теж заохотив. А тепер без пластиліну себе не уявляю. У мене вдома ціла колекція наших робіт. Якщо схочете, дещо принесу, покажу. Виявилося, що мої однокласники відкрили у собі якісь таланти і розвивають їх. Степан Мамонтов вчиться грати на акордеоні — на шкільних концертах його можна почути. Катерина Романова малює і пише вірші — вона навіть ілюструє свої твори. Настя Рудич співає. Я не відкрив у собі жодної здібності, але я не вважаю, що моє життя нецікаве, похмуре. По-перше, мені цікаво вчитися у школі. Готуючи уроки, я користуюся Інтернетом. Є в моїй домашній бібліотеці словники, енциклопедія. По-друге, раз на місяць ми з батьками йдемо до театру. Особливо мені подобаються вистави у театрі ляльок. По-третє, разом із батьком займаюсь зимовим купанням у річці. Ось вже пішов другий сезон, як я «моржую». А хіба життя моїх батьків не цікаве? Батько грає на гітарі й співає, сам написав кілька пісень. Мама — чудовий кулінар, і на свята нас балує диво-кулінарними новинками. Одне слово, людина сама знаходить собі заняття до душі. І тільки від неї залежить, як пройде її день — нудно чи ні.
Я давно мріяв побувати у столиці нашої Батьківщини - Києві. На осінні канікули моя заповітна мрія здійснилася. Ми зі своїм вчителем та однокласниками вирушили у подорож.
В Києві багато визначних місць. Але мені сподобалося Володимирська гірка. Це, на мою думку, найбільш затишне і чарівне місце для прогулянок у Києві. Саме з цього місця відкриваються незабутні та мальовничі пейзажі міста. Та і саме місто є величним та дивовижно красивим. На мить здається, що ти у себе в дома, у подільському краї. Цьому сприяє мальовнича природа парку. Вершина, вкрита лісом, стежки, стрічкою збігаються до низу, знайомі з дитинства дерева та кущі. Та й осіннє повітря теж стається рівним та близьким.
Але Володимирівська гірка є особливою вершиною. Звідси, ніби на долоні, можна побачити Дніпро. Одразу в пам’яті виринають слова Шевченкового вірша : «Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма »… я
Я завжди буду пам’ятатиму цю місцину
Мені здається, що саме тут зустрічається минуле і сучасне. А могутній Дніпро був світком багатьох історичних подій. Коли дивися на дніпровські хвилі виникає бажання подумати про життя, про час, про себе. Також згадується тут опис великої річки М. В. Гоголя :
«Красен Дніпро під ясну погоду, коли вільно та рівно несе крізь ліси і гори, степи повної води свої. Дивишся й не знаєш, стала чи пливе його величава ширина. Нічого не має у світі, щоб могло вкрити Дніпро, такий він величний і могутній».
Так, ця спокійна та широка річка завжди вважалась символом України.
На Володимирській гірці розташований пам’ятник князю Володимиру, хрестителю Русі.
Постать святого Володимира, на мою думку є символом величі та непоборності моєї Батьківщини.
Побувавши у Києві я переконався, що це місто справедливо називають одним з найзеленіших міст миру. Казкове красиве убранство схилів Володимирівської гірки, шепіт води, свіжий вітер залишили у моїй душі незабутнє враження.
Подробнее - на -