Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — це не лише театр, це одна з найвизначніших і найгарніших споруд не лише Львова, а й Європи. У будівлі театру присутні елементи модерну. Будівля вражає великою кількістю ліпнини, декорування і скульптур. Верхівку театру прикрашають дві бронзові фігури-символи: зліва — “Комедія і драма”, справа — “Музика”, а поміж них височить статуя “Слави”. Ще більше вражає багатий інтер’єр театру — позолота, масивні люстри, розкішні розписи, живописні полотна, ліпнина, різьблення і скульптура. Особливої уваги варта дзеркальна зала з величезними дзеркалами, яка оптично збільшує маленьку кімнатку. Та головним все-таки є зал у формі ліри, який розрахований на тисячу глядачів. Оформленням залу займалися аж 10 художників під керівництвом С. Рейхана. Однією з головних прикрас як залу, так і цілого театру є завіса “Парнас” — картина, розписана польським художником Г. Семирадським. Вона належить до найунікальніших мистецьких творів, що знаходяться у Львові. На сцені львівської опери співали всесвітньо відомі виконавці, а також українські виконавці, зокрема Олександр Мишуга, Олександра Любич-Парахоняк, та Соломія Крушельницька, чиє ім’я тепер носить театр. Найпопулярніші опери “Ріголетто” Д. Верді, Л. Мінкуса, “Лебедине озеро” П. Чайковського, ”Ромео і Джульєтта”.
Зачин: За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку: — Навчи нас, як вити гніздо. Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина: — Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд. Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок. — І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк. Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо. — Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда. Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть. Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє: — Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже: — Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить. Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.
Хліб — це саме життя, його обожнюють і звеличують, навколо нього зосереджується все існування людини, йому підпорядковуються час і простір. Тому й культура наших пращурів була хліборобською. До хліба українці віддавна ставилися з особливим пошанівком: крихітка хліба від паляниці не може бути зметена зі столу під ноги разом із сміттям.
Хліб — усьому голова. У цьому прислів’ї відображено великий досвід і важливе життєве правило, осмислення ролі хліба в бутті українців і ставлення до нього кожного з-поміж наших співвітчизників.
Хліб відігравав величезну роль, по суті, у всіх обрядах українців, використовувався як ритуальна страва під час багатьох свят. Наприклад, під час обряду сватання батьки молодят обмінювалися хлібом, а під час запросин дарували випечені з пшеничного тіста шишки. А на весілля випікали коровай і благословляли ним подружжя.
Так, хліб — це справедливість і добробут, праця й пісня. Однак найголовнішим є те, що хліб уособлює смерть і воскресіння, бо зернина вмирає, щоб воскреснути й подарувати людині десятки інших зернин. Людина ж, споживши хліб, вирощуватиме в душі добрі почуття, а в розумі — хвалебні думки.
Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — це не лише театр, це одна з найвизначніших і найгарніших споруд не лише Львова, а й Європи. У будівлі театру присутні елементи модерну. Будівля вражає великою кількістю ліпнини, декорування і скульптур. Верхівку театру прикрашають дві бронзові фігури-символи: зліва — “Комедія і драма”, справа — “Музика”, а поміж них височить статуя “Слави”. Ще більше вражає багатий інтер’єр театру — позолота, масивні люстри, розкішні розписи, живописні полотна, ліпнина, різьблення і скульптура. Особливої уваги варта дзеркальна зала з величезними дзеркалами, яка оптично збільшує маленьку кімнатку. Та головним все-таки є зал у формі ліри, який розрахований на тисячу глядачів. Оформленням залу займалися аж 10 художників під керівництвом С. Рейхана. Однією з головних прикрас як залу, так і цілого театру є завіса “Парнас” — картина, розписана польським художником Г. Семирадським. Вона належить до найунікальніших мистецьких творів, що знаходяться у Львові. На сцені львівської опери співали всесвітньо відомі виконавці, а також українські виконавці, зокрема Олександр Мишуга, Олександра Любич-Парахоняк, та Соломія Крушельницька, чиє ім’я тепер носить театр. Найпопулярніші опери “Ріголетто” Д. Верді, Л. Мінкуса, “Лебедине озеро” П. Чайковського, ”Ромео і Джульєтта”.
Объяснение: