Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.
Объяснение:
Великдень /в еи ґ д еи н'/ за дзвінкістю
якби /й а ґ б и/ за дзвінкістю
боротьба / б о р о д' б а/ за дзвінкістю
/ п р о з' б а/ за дзвінкістю
анекдот / а н еи ґ д о т/ за дзвінкістю
екзамен / е ґ з а м е н/ за дзвінкістю
футбол /ф у д б о л/ за дзвінкістю
кігті / к' і х т' і/ за глухістю
вокзал /в о ґ з а л/ за дзвінкістю
зсунути /с: у н у т и/ за глухістю
обсохнути / о бп с о х н у т и/ за глухістю
підтягти / п' і дт' т' а г т и/ за глухістю
айсберг / а й з б е р г/ за дзвінкістю
надкусити / н а дт к у с и т и/ за глухістю
розпитати /р о зс п ие т а т и/ за глухістю
безхмарний / б еи зс х м а р н и й/ за глухістю
зжовкнути /ж: о в к н у т и/ асиміляція за місцем творення
із сином. /і зс с и н о м/ за глухістю