Жанр: вірш
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Тема: зображення ліричної героїні, яка передає радість усім навколо
Ідея: прагнення героїні донести до читатів радість, оптимізм у будь-якій ситуації
Заклик бути життєлюбом та оптимістом є головною думкою твору О.Теліги “Радість”. Радість спинити не можна, бо «Ніби поле перед нами стелить, Ніби зникли авта й мотоцикли»
Художні засоби вірша “Радість”
епітети “безжурний вітрогон-xлопчина”, “між людьми похмурими”
порівняння “як безжурний вітрогон хлопчина”; “хлопчина рветься, як метелиця,”
метафора “радість тулиться”, “хлопчина рветься”, “поле стелиться”, “Козачка вдаряю попід мурами”
анафора – “Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли”.
риторичний оклик – “хлопчина не дає спокою!”
інверсія – переходжу обережно вулицю.
Композиція: вірш складається з трьох строф
Вид строфи: катрен (чотиривірш)
Віршований розмір: тристопний анапест
Римування: кільцеве (АББА)
Настрій – життєрадісний, оптимістичний
У вірші “Радість” ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї “радість тулиться”, і ця радість передається поетичним порівнянням “як безжурний вітрогон хлопчина”. Радість спинити не можна, бо “Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли”. Ця безжурна радість переповнює вщерть: “Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами…” Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/radist-olena-teliga-analiz
Відповідь:
1."Металургія, - сказав він, - є однією з важливих галузей промисловості".
2."Ненавиджу перекис водню, він пече на ранах", - сказала Мар'яна, моя подруга, що приїхала здалека і була заміжня.
3."Ніздрі в оленя ворушились, що було ознакою хвилювання, - продовжив розповідь Михайло. - Мабуть, він втомився, бо пробіг кілометр".
4."Одноразові, одноразові, - пробурмотіла вона під ніс і додала: - А які ж іще бувають паперові серветки..."
5.Мартин переніс нове колесо ближче до машини й сказав: "Мені ненависний цей запах гуми".
6."Коса стрижка?" - перепитала дівчина, що написала магістерську роботу.
7."Це колія, по якій їдуть потяги, що везуть м'ясо й курятину!" - вигукнув Данило.
За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.
До твердої групи належать:
а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, , весняний, відповідний, гіркий, глухий, довічний, заможний, західний, книжний, косий, куций, майстерний, модний,
б) Присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, дідів, доччин, Ігорів, Маріїн, шевців.
в) Усі короткі форми прикметників: варт, винен, готов, жив, здоров, певен, повен, повинен, прав, До м’якої групи належать:
а) Відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного -їй): безодній, будній, верхній; весінній, , давній, дорожній, досвітній, достатній, дружній , могутній, мужній, незабутній,
б) Усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній,
в) Відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.