Объяснение:
Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать. Граматична основа: Перша частина речення - підмет Я, присудок буду підіймать, друга частина - присудок буду співать. Дієприслівник - несучи ( теп. час, недок. вид)
Летять хмарки, летять дороги, зібгавши куряву під ноги. Підмет - хмарки, присудок летять, в другій частині підмет дороги, присудок летять. Зібгавши ( мин. час. док. вид)
Сонце заходить, цілуючи гай. Підмет сонце, присудок заходить. Цілуючи( теп. ч. недок. вид)
Далеко за обрій дорога вигиналась, зникаючи десь під самим сонцем.
Підмет - дорога, присудок вигиналась. Зникаючи(теп. ч. недок вид)
Запаливши пожежу на сході, сонце довго вагалось – виходити чи ні.
Підмет - сонце,присудок - вагалось виходити. Запаливши( мин. ч. док. вид)
Хлюпотить у бухті мала хвиля, б’ючись у броньовані тіла кораблів.
Підмет - хвиля, присудок - хлюпотить. Б'ючись(теп.ч. недок. вид)
Я знову, напружуючи сили, борючись із чимось важким, підводився і знову плівся далі.
Підмет - Я, присудок - підводився, плівся. Напружуючи( теп. ч. недок. вид) Борючись ( теп. ч. недок. вид)
Дуби застигли, схиливши могутні голови в білих снігових шапках, завмерли в безнадії, чекаючи з жахом ворожого удару.
Підмет - дуби, присудок - застигли, завмерли. Схиливши(мин.ч.док вид) Чекаючи( теп. ч. недок. вид)
Загартувавшись в росах, неначе гострий плуг, зоря врізається між досвітком і ранком.
Підмет - зоря, присудок - врізається. Загартувавшись( мин. ч. док. вид)
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія».
Ми не завжди цінуємо все, що для нас робить мама. Часом ми не слухаємося її, погано себе поводимо, або забуваємо подякувати за її турботу. Але дар від маминих рук – найдорожчий у світі. І про це потрібно пам’ятати. Дуже важливо віддячувати мамі за ласку її добрих рук. Можна до й по господарству, власноруч змайструвати для неї подарунок, принести їй якісь солодощі. Можна навіть просто підійти та поцілувати її теплі руки. І сказати слова подяки.