" Дорогий мій дідусю! Сьогодні нам прийшов від тебе лист і ми всією сім'єю прочитали його. Ми дуже раді, що в тебе все добре. Нам приємно знати, що ти вже краще себе почуваєш і навіть можеш пересуватися. А ще ми всі дуже чекаємо тебе додому. Ти навіть не уявляєш собі, як мама зраділа, коли листоноша приніс від тебе лист. А як зрадів татко. Бігав по квартирі з тим листом, як мале дитя. А бабуся кинула все і відразу приїхала, як тільки взнала про те що ти нам написав. Взагалі всі дуже тебе любимо і хочемо вже нарешті побачити, обійняти і поговорити. Ти приїжай до нас поскоріше в мене для тебе є подарунок. Пам'ятаєш ти сварив мене за те що я не умів працювати з верстатом. Пам'таєш як довго ми зовизилися з ніжкою табуретки, але у мене так нічого і не вийшло. Я тоді ще поранився. Так от, дідусю, на уроках трудового ми почали цим займатися і мало того, що в мене вишло - вчитель постійно мене відокремлює і похваляє. Мені приємно, що він ставить мене в приклад іншим. А ще я пишаюсь тим, що у тебе тепер є гарний внук, яким ти можеш пишатися. Любий дідусю, як мені нетерпиться щоб ти поскоріше оцінив мою роботу. Ми тебе всі чекаємо з великим нетерпінням. І пам'ятай ми тобі раді в будь яку годину, в будь який день."
Мама, татусь, баба Галина. а особливо внук Олексійко!
Объяснение:
1. Достигаючи, набувати жовтого кольору, ставати жовтим (про пшеницю, жито і т. ін.). Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси, ячмені почали половіти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245); Скільки зглянеш — вилискують розгойдані вітром хліба, скільки чуєш — шумлять, переливаючись під примарним місячним сяйвом. Викинули колос, наливаються, половіють (Олесь Гончар, II, 1959, 85); * Образно. Вітрець теплом із півдня віє І день під сонцем половіє (Микола Шпак, Вибр., 1952, 96);
// Виділятися, відливати жовтим кольором. За шахтними спорудами половів пшеницями степ (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 79); Половіє безмежний клин озимої пшениці (Юрій Яновський, I, 1954, 17); Перед нею — рівний шлях, сонце сяє, вітер віє, стигле жито половіє, зеленіють дерева (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 141).
2. Втрачаючи інтенсивність кольору, робитися блідо-жовтим. Жовто-фіолетова заграва на заході блідла й половіла (Юрій Смолич, I, 1947, 124); * Образно. Спочатку хоч потішала [Раїса] себе думкою, що вона не зайва на світі,.. але ця теорія з кожним роком блідла, половіла і з часом зовсім загинула (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312).
Объяснение: