Життя... У кожного воно різне. І у кожного воно різне радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів.
«Життя прожити – не поле перейти». У цьому крилатому вислові втілено
одвічне питання про сенс життя. «Навіщо я живу?» - запитує себе людина,
пригадуючи минуле або розмірковуючи про майбутнє, розчарувавшись чи
зневірившись, або коли відчуває втому чи сумує...
Вчені-філософи дійшли висноновку, що прийнятної для всіх відповіді на
запиті «Навіщо ми живемо?» - не існує. Так само, як немає єдиного рецепта
щастя. Для когось сенс життя полягає у власному щасті родини. Інші сенс
життя вбачають у безкорисливому служінні загальному благу. Чимало й таких,
хто всі думки та енергію спрямовує на досягнення добробуту або на сходження
кар'єрними сходинками. Отже, кожна людина, обираючи собі мету,
утверджується як особистість лише тоді, коли чинить відповідно до цієї мети.
Втім, згадуючи про сенс життя, слід дослухатися до думок інших.
Объяснение:
Гарних вам оцінок!!!
Думаючи, обираючи та інші шукай
Осінь — прекрасна пора. Мабуть, найкрасивіший період року. Всі дерева в парку одягнені в розкішні жовті кожушки. Земля встелена чудовим золотим килимом. Ступаєш по ньому — відчуваєш приємну м’якість під ногами. І чуєш приємний шелест яскравого листя. Так і хочеться впасти й заритися в цей дивовижний килим глибше, зануритися в море з листя з головою! Але озираєшся навколо та помічаєш інших перехожих. Розумієш, як безглуздо виглядатимеш в їхніх очах і стримуєшся…
Але іноді можна і дати волю своїм почуттям. Наприклад, якщо прогулюєшся парком з друзями. Для мене це найвеселіше проведення часу. І навіть легкий осінній дощик нездатний зіпсувати мій чудовий настрій.
Осінь у парку демонструє нам дивовижні метаморфози, що відбуваються в природі. Кожне дерево ніби палає вогнем. Різноманітність барв осені вражає. Особливо яскраво виглядає горобина. Грона її червоних ягід звисають, наче виноград. Дивовижна краса навкруги!
Поступово теплі деньки змінюються все більш прохолодними. Зникає привітне сонечко, і мій настрій погіршується. Бажання гуляти осіннім парком зникає…
Але я не дозволяю собі піддатися депресії та знаходжу розраду в теплі хатнього затишку. Порятунком стають улюблені фільми, книги, комп’ютер, рукоділля.
Объяснение:допомагаю людям :")