Извиняй,но твоя подруга - твоя подруга. Нежель так трудно составить описание ее внешности?
Мою подругу звати Лада. Це досить рідкісне ім’я. У Лади добрі карі очі, коли вона посміхається, то на її смаглявих щоках з’являються пустотливі ямочки. У подружки світле, коротко стрижене волосся. Чубчик закриває високе чоло, доходить до брів-ниточок. У Лади є ще інші подружки,вона до всіх своїх друзів ставиться з повагою і однаково любить,з усіма ділиться своїми іграшками. Крім однієї — ляльки Люськи, її Ладі подарували, коли їй виповнилося п’ять років, і з тих пір вона не розстається з іграшкою. Свою ляльку подруга коротко обстригла. «Моя сестричка», — сміючись, каже вона. У маленьких вухах Лади— сережки-гвоздики. Одягнена вона завжди акуратно і по-спортивному: на ній темно-сині джинси, сірий светр, а зверху — джинсова курточка; на ногах легенькі кросівки.
Зранку починають весело співати пташки. Навколо в зелені буяє природа. Рання роса виблискує діамантами під теплим сонячним промінням. В повітрі пахучий аромат медоносів. До роботи беруться бджоли, перелітаючи з квітки на квітку. У траві на скрипці грає маленький коник-стрибунець. Швидкі метелики розправили свої різнокольорові крила.
Довгий літній день наповнений теплом, пахощами, чарівними звуками.