Посієш впору - збереш зерна гору. (Нар. творчість) 2) Ти зійди на гору
брате і поглянь на схід - стали світлі наші хати світ. (Я. Колас) 3) І
добре синові - в нього є мати. І добре матері - в неї є син. (А. Малишко) 4) Не
плюй в колодязь -пригодиться води напиться. (Л. Глібов) 5) Перемога прийде -
але не сама її треба ще здобувати. (Ю. Смолич) 6) Я пам’ятаю - на Дніпрі од
берегів пахли трави. (М. Сосюра) 7) Поглянув я на ягнята - не мої ягнята.
Обернувся я на хати - нема в мене хати. (Т. Шевченко) 8) Здобудеш освіту -
побачиш більше світу. (Нар. творчість)
8. Небо оновляється: засиніло зовсім повесняному. (О. Гончар) 9. І став довгожданий ранок: теплий прозорий щедро
обсипаний позолотою сонця. (Я. Баш)
1. Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л. Забашта). 2.1. Хай оживає істина стара людина починається з добра (Л. Забашта). 4. Ксенія була
обдарованою дівчинкою: я щодня насолоджувалася класикою у виконані юної
піаністки (Г. Паламарчук). 5. Вже пахло морем: ось-ось воно мало з’явитися
із-за обрію (О. Гончар). 6. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку
ответ: С
A) Любити – не знати покою. (- не підходить, бо любити виступає підметом, але не знати покою це поснення до слова любити, не підходить)
B) Душа – не света: не одягнеш другу. (- Душа не света, це пояснення, тому не підходить)
C) Найбільш гірка отрута нашого морального буття – безнадійність. (+ підходить, отрута підмет, а те що після - тобто безнадійність це присудом, підходить, і це речення є ускладненим)
D) Щастя – це трикутник, а и три боки: віра, надія, любов. ( - не підходить, тому що перед це завжди ставиться тире!)
E) Грати словом – долею грати. (- не підходить, бо грати словом і грати долею це як однорідні члени)
Здається так