Объяснение:
Збірні числівники утворюємо тільки від числівників від двох до двадцяти та від числівника тридцять.Від деяких збірних числівників утворюємо слова з пестливим значенням: трійко, п'ятірко.Збірні числівники поширені в розмовному тахудожньому мовленні. Іх майже не вживаємо в офіційно-діловому й науковому стилях.
У кінці деяких числівників після т пишемо знак м'якшення (п'ять, дев'ять). Проте всередині складних числівників знак м'якшення не пишемо.НАПРИКЛД: п'ятнадцять, шістдесят, дев'ятсот.
І можете поставить Внизу ! Ну там Ну да ну
Батьківська, дідівська- присв.
Простора- якісний.
Високий-якісний.
Дерев'яне- відносний.
Нефарбована- відносний.
Жовта- якісний.
Объяснение:
Якісні прикметники позначають ознаку предмета, яка може бути виражена більшою чи меншою мірою: широкий (ширший), стрункий- стрункіший, і т.д
Відносні прикметники позначають ознаку предмета, через відношення до інших предметів або явищ: дерев'яний стіл, золотий перстень, і т.д. Якісні та відносні прикметники відповідають на питання який?яка?яке?які?.
Присвійні іменники призначать належність чогось особі або тварині: Оленин зошит, братове слово, лисячий хвіст. Відповідають на питання чий?чиє?чиї?.
Відповідь:
У Києві в Русанівці, жила дівчинка Уля. Щоранку Уля із своєю бабусею виходили на прогулянку. Вони бродили над каналом, уголос читали на лавочці казки, а інколи каталися на човні.
Одного разу, вертаючись додому, Уля побачила біля свого під’їзду незнайомого хлопчика. Він сидів на візку, а на колінах у нього лежала книжка. Він був якийсь сумний і байдужий.
— Ти що, наш сусід? — запитала Уля. Хлопчик відповів що два дні тому вони переїхали сюди, тоді Утя запитала чому він не гуляє, на що хлопчик відказав, що в нього хворі ноги. Улі стало ніяково тоді вона запитала його:
— А хочеш, пограємо в шашки, ти будеш білими, перший ходити. І хлопчик погодився хоча і не вмів добре грати.
Уля навчилася грати в шашки так добре, що інколи навіть вигравала в свого тата. Однак зараз вона вирішила, що навмисне програє хлопчикові й, може, хоч трохи розважить його. Але Уля поступово так захопилася грою, що забула про свій намір, і придумала таку комбінацію, що хлопчик втратив за раз аж три свої шашки, а свою поставила в дамки. Хлопчик ніяково усміхнувшись... здався. Уля спам’яталася, та було пізно. Аби втішити хлопчика, вона запропонувала навчити його добре грати і трохи його покатати Іі не чекаючи згоди, вона зрушила з місця візок і покотила його по асфальтовій доріжці.
Пояснення: