Якось дуже давно ще до появи людей на землі оселилося на одній з хмарин подружжя.
А були і чоловік і жінка такими легкими, що й не падали. Його звали Грім, а дружину - Блискавка.
Ох, і любили вони посваритися, особливо, коли з їхньої хатини-хмарини починався дощ.
Самі ж вони збирали маленькі краплини, а міри не знали. Тільки хмара, щоб не впасти донизу, воду потім з себе зливала, а Грім з Блискавкою бідкалися через це - вони ж хотіли дім трохи розширити - от і збирали краплини.
Та іноді їхні побивання переростали у те, що Грім дуже голосно кричав, а Блискавка могла скинути щось із хмари на землю.
Поява людей все трохи змінила. Подружжя помітило, що люди їх дуже сильно бояться - навіть нікуди не виходять.
Тому чоловік з дружиною час від часу спокійно гали за краплинами, що падали донизу з їхнього дому.
Але, коли дощ перетворювався на зливу, і їхні бідкання ставали голоснішими, то Грім і Блискавка попереджали про себе здалеку - щоб люди встигли утекти.
