Верба
Ледь-ледь визирає лагідне сонечко з-поміж верболозів. На річці вже видно блакитні картини нового дня. У річку опускає свої китиці верба. Як називають вербу, яка вже зацвітає? Проміння сонячного дня. Саме така назва передає почуття цього дивовижного дерева. Існує прислівя: " Без верби і калини нема Батьківщини" . Це саме так, адже верба є народним символом України. Про неї складають вірші, пишуть оповідання. Хочуть передати цю ніжну, витомчену красу. Сонячний день поволі спадає. А одинока верба справляє свої золоті коси. Ранок, і все починається знову...
Кожної весни верба пробуджується від сну, скидає сріблясті намистинки снігу і причаровує весняною вродою кожного перехожого. Своїми пухнастими і ніжними котиками вона тягнеться ближче до сонечка і вбирає в них теплий мед золотих промінчиків, а коріннячком підбирається все ближче до води. Люди звеличують весняну красуню в піснях і віршах, а молодики виказують свої прояви кохання даруючи дівчаткам вербові букети. Посвячені на свята гілочки, люди весь рік зберігають в світлому куточку оселі, вважаючи їх за справжні оберегиⒶ.