Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати.
Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася творить.
Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України.
Дружні стосунки є показником того, наскільки люди цікаві, важливі і цінні один для одного. Основними якісними показниками дружби є такі речі як довіра, терпимість, взаєморозуміння, взаємоповага, вміння піти назустріч і до , бути поряд у важкій ситуації. Справжня дружба - це щось набагато більше, ніж просто приємне спілкування у веселій компанії.
Значення і цінність дружніх відносин вимірюється тим, що кожен може покластися на іншого в будь-якій ситуації або сам надати необхідну підтримку і до . Як наприклад коли герої с повісті «Тореадори з Васюківки», Ява і Павлуша врятували життя песика, доклали для цього багато зусиль, навіть ризикували життям. Ява повністю поклався на свого друга, коли поліз в коледец, а Павлуша тягнув за мотузку із криниці Яву із врятованим Собакевичем, не зважаючи на те як йому було важко це робити.
Коли люди дружать, кожен з них без коливань переживе з іншим як хвилини радості і щастя, так і складні ситуації, біди і невдачі, як це робили два кращіх друзів – Ява та Павлуша.