М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Daina1115
Daina1115
07.12.2021 23:25 •  Українська мова

Склади розповидь яким бувае осинний дощ як зминюеться береза навесни опис рослини яка квитуе навесни та влитку 5-7 речень. мне до 2 апреля

👇
Ответ:
Atalaney
Atalaney
07.12.2021

Узимку берези сплять, сонно погойдуючи гіллям. Коли перші весняні промені торкнуться березової кори, дерева прокидаються. В них починає струменіти солодкий сік.  Бруньки непомітно збільшуються, розвиваються. Одного разу поглянеш - а на вітті висять довгі зелені сережки.

Згодом на березах з являються липкі, дрібні листочки. Вони поступово ростуть. І вже здається, що білокорі красуні вдяглися в нові зелені сукні.

 

Осінь славиться дощами. Протягом цієї пори року дощі бувають різні. перший осінній дощик віє прохолодою. Після літньої спеки природа оживає на деякий час. З часом дощі частішають. Вони навіюють сум. поступово холоднішає. Природа готується до сну.

Квітка  навесні.

Життя квітів починається з пролісків. Пролісок-квітка ніжна, але смілива й нетерпляча. Ще лежить сніг, а вже крізь весняну снігольодову скоринку пнеться цупкий паросток. На тонкому стебельці піднімається чудова квітка. Квіти проліска схожі на дзвоники. Вони білосніжні.

Квітка влітку

Влітку цвіте волошка. З одного боку вона гарна - з блакитними пелюстками. З іншого - вона є бур яном сільськогосподарских культур. Волошка не росте одна. Їх в полі з являється відразу багато. На стеблинці у неї не одна квітка, а до двох десятків блакитних головок. Мені подобається бігати по волошковому полі.

4,8(36 оценок)
Ответ:
shildebaev01
shildebaev01
07.12.2021

осінній дощ 

Дихати ставало все важче і важче.Повітря стало гарячим,зігрівався вітер.Вінзривав пожовкле листя з дерев.І враз на землю впали важкі краплі осіннього дощу.Вони напували землю,щоб вона набиралася сил і радувала людей своїми осінніми дарами.

На ранок люди вирушають збирати гриби. 

 береза навесні

Настала справжня весна.Прокинулась берізка.Уже вона розпустила свої чарівні бруньки.А ще став білішим стовбур,отже починається весняний сокорух.Це означає,

що скоро ми поласуємо березовим соком.У берізки дрібні листочки. Вони просяться назовні.Отже скоро берізці потрібно одягти зелені шати.

квітка навесні

Прийшла весна. Ось починає цвісти моя улюблена квітка підсніжник.Квітка обережно висовує свою гарненьку, біленьку голівочку.А з середини розпускаються красиві білі пелюстки. Підсніжники в наших лісах вкривають землю,але з кожним роком їх стає все менше й менше.

квітка влітку

Ця квітка має багато назв цикорій дикий, сині батоги,синявка тощо.Але українці найчастіше називають її волошка. Якщо уважніше розглянути волошку,то її пелюстки схожі на краплинки безмежного неба. Я помітила, що зірвані волошки швидко в януть. Це вони сумують за небом.Тож нехай ростуть вони на безмежних полях і нивах.  

 

4,8(7 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
19nadoeloikat1niki
19nadoeloikat1niki
07.12.2021
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 

Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.

Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.
4,8(78 оценок)
Ответ:
Miha96555
Miha96555
07.12.2021
Калина- дуже красива рослина.Це стрункий кущ,з багатьма тонкими вітами,що тягнуться до сонця.Із приходом весни на калині набухають бруньки.Потім калина вкривається білими суцвіттями-парасольками.Її листя світло-зелене з нерівними зубчастими краєчками,і ними грається вітерець.Потім,коли калина одцвіте,з"являються маленькі зелені ягідки,які поступово збільщуються,а з настанням осені набувають насичено червоного кольору.Стиглі ягоди схожі на яскраві краплини крові.Калина кислувато-гіркувата на смак,але дуже корисна.З калини готують варення яке допомагає при кашлі,компот,а ще калиною прикрашають весільні короваї.Калина-символ українського народу,символ життя.
4,6(100 оценок)
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ