ответ:
про дружбу всі говорять багато. я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом "друг", називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. на моє переконання, слід розрізняти слова "друг", "приятель", "товариш". перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга.
коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: "брат може не бути другом, але друг — завжди брат". і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: "мені вже не хочеться з тобою дружити". справжній друг — це на все життя. у мого тата є такий друг. і я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.
відповідь:
кожен з нас, мабуть, бачив блискавку. і кожен хоч раз у житті відчував двояке почуття, яке водночас розбурхує всі нутрощі, навіюючи страх, і захоплюючи погляд, зачаровує і при цьому викликає трепет перед міццю цього явища.блискавка дуже цікаве явище природи ! вона може бути тільки в теплі дні, також блискавка дуже красива.але це явище ще й небезпечне! блискавка може вдарити по дереву і воно загориться , а ще не можна включати телефони під час сильної грози. тому, милуйтеся цією красою,але будьте надзвичайно обережні!
пояснення:
Ніколи раніше не почував я так ясно зв’язку з землею, як тут. У містах земля одягнена в камінь і залізо і недоступна. Тут я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будив ще сонну воду в криниці. Коли порожнє відро плескалося денцем об її груди, вона ухала гучно спросоння у глибині й ліниво вливалася в ньоого. Потім тремтіла сиза на сонці. Я пив її свіжу, холодну ,ще повну снів і хлюпав нею собі в лице.
Після того було молоко. Білий пахучий напій пінився у склянці і прикладаючи його до уст я знав ,що то вливається в мене м'яка вика ,на якій тільки вчора цілими роями сиділи фіолетові метелики цвіту. Я п'ю екстракт луки.
Або той чорний разовий хліб ,який так гарно по-сільськи пахне
. Він мені близький ,наче дитина ,що зросла на моїх оч..х. Он біжить він полями, як дикий вовнистий звір і вигинає хребет. А край ниви стоять вітряки, наче пастки на нього і готують вже зуби ,щоб стерти зерно на білу муку. Я все це бачу і безпосередні мої стосунки з землею.
Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю.