Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові: почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні - "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"
1-4 Що ти, про кінь мій, пророкуєш мені смерть? Не твоя то турбота! Занадто я знаю і сам, що долею судилося мені загинути Тут, далеко від батька і від матері. Але не зійду я З бою, аж поки троян не насичений кровавою лайкою. (Гомер "Іліада")
5-8 Мила Делія! Я не женуся за хвалою, лише з тобою Бути б, а там нехай кличуть млявим, ледачим мене! Лише б дивитися на тебе, коли годину мій настане останній, І вмираючи, тебе слабкою рукою обнімати. Так і оплачешь мене на моєму ложі поховальному І до поцілунків своїм гірких додаси ти сліз. (Трибулл "Лірика")
9-10 Перш за все треба прийняти, що жодній з існуючих [речей] НЕ властиво ні впливати кожну випадкову річ, ні зазнавати з її сторони вплив і що будь-яка не виникає з будь-якого, якщо тільки не брати що сталося за збігом. Дійсно, яким чином бліде могло б виникнути з освіченого, якщо тільки освічене не виявилося б по збігом небледная або смаглявим? (Аристотель "Фізика")
