Яскраві весняні квіти серед сухих трав і торішнього листя не залишаються непоміченими. І от уже в руках у «любителів» природи букетики з квіток підсніжників, медунки, рясту… Знищуючи надземну частину, ми завдаємо рослині великої шкоди. Наступного року весняний килим не буде вже таким багатим… Ще більшої шкоди завдають ті, хто викопує рослини разом з підземними частинами. Поки що не всім рослинам загрожує загибель, деякі з них дуже поширені в природі. Але є види трав з досить обмеженим місцезростанням — їх називають ендемічними (тобто «місцевими»). Трапляються вони тільки в певній області, місцевості. Кожний вид чимось цінний, і якщо не сьогодні, то в майбутньому наука може відкрити його корисні властивості. А він може загинути, якщо непродумано проводити меліоративні роботи, безконтрольно вирубувати ліси, неправильно застосовувати отрутохімікати, випалювати ділянки сухої трави вздовж полів, на придорожніх смугах… У приміських зонах природі завдають шкоди ті люди, що визбирують квіти, руйнують автомашинами рослинний покрив. Рослини втрачають свою здатність самопоновлюватись у попередніх кількостях. Усе менше стає трав з гарними квітками, особливо тих, що цвітуть навесні. Рідкісними стали проліски, сон-трава, підсніжники. Усе далі від міст відступають конвалії, фіалки, анемони… Наша держава піклується про охорону природи. З цією метою створені заповідники, заказники. Видано Червону та Зелену книги України. Справі збереження рослин, зокрема весняних, можуть до члени асоціації «Зелений світ», небайдужі дорослі та школярі, юні натуралісти, взявши під захист у своїй місцевості рослини, які зазнають хижацького знищення задля отримання прибутків. Не повинна стояти осторонь цього і міліція, покликана виявляти факти незаконного продажу дикоростучих рослин, занесених до Червоної (Зеленої) книги України. А поки що майже на кожному велелюдному місці Києва, та й інших міст України, перекупки (а нерідко й дітлахи!) жваво торгують зникаючими видами рослин. Одні байдуже проходять повз них, інші купують крихітні букетики, не задумуючись над тим, що, купуючи, стають співучасниками злочину проти природи…
Олівець - це предмет першої необхідності. Він призначений для писання, малювання, креслення. Складається олівець із графітного стрижня, вміщеного у дерев’яну оправу. Олівець легенький, тоненький, зручний для користування. Оправа зроблена з м’якого дерева, вона має форму циліндра діаметром до семи міліметрів. Оправа пофарбована у рожевий колір. Олівець з одного кінця гостро заструганий, а з іншого має невеличку гумку. Зверху вибито позолочений напис «Промінь. 2М». Це назва виробничого об’єднання, яке виготовило олівець, і твердість графіту. Я дуже люблю малювати різнокольоровими олівцями.
Напевне, людина не вижила б, якби в неї не було родини і друзів, адже просто неможливо бути самому. У школі, на роботі, просто на вулиці нам буває необхідна до друга. Дружба — не просто слово, здатність бути близьким із нерідною тобі людиною відрізняє людей від тварин. Справжній друг ніколи не зрадить, прийде на до в будь-якій ситуації, захистить, якщо треба, підтримає, коли ти сподіватимешся на його підтримку. Він буде ділитися з тобою і добрим, і поганим, буде спілкуватися з тобою, навіть якщо трапиться розлучитися дуже надовго. Часто друзі стають настільки близькими, що краще буде назвати їх побратимами, навіть братами.
Але пам’ятаймо, що друзі так само потребують нашої підтримки, як і ми їхньої. Не можна забувати про друга, ставити свої інтереси вище за його, сперечатися з другом через дурниці. Із другом слід поводитись так, як сам хотів би, щоб він поводився із тобою.
