Життя людини нерозривно пов’язана з рідною природою, з землею. Земля — це наша годувальниця. Людина живе і трудиться на ній, ділить з нею радість і горе. Іноді хочеться пройтися тихим кроком, вдивляючись у кожний горбок, кожну травинку, кожну берізку. Багато пережила наша земля весняних злив, якими напувала посіяне зерно, зимових заметілей, які вкривали білими снігами поля і ліси. Скільки земля пережила разом з людиною радості і скільки болю завдають їй бездушні люди, які творять добрі справи! Все може рідна земля зробити для людини. Вона може нагодувати хлібом, напоїти чистою водою, здивувати своєю красою. Ось тільки захистити себе не може. То ж давайте ставитись гармонійно до прирроди так як вона ставиться до нас.
Н. Сто сімдесят вісім
Р. .сто сімдесят восьми
Зн. сто сімдесят восьмох
Д. сто сімдесят восьмому
Ор. сто сімдесят восьмим
М. на (у) сто сімдесят восьмому
Н. Дев'ятсот тридцять чотири тисячі
Р. дев'ятсот тридцять чотирьох тисяч
Зн. дев'ятсот тридцять чотири тисячі
Д. дев'ятсот тридцяти чотирьом тисячам
Ор. дев'ятсот тридцять чотирьма тисячами
М. на (у) дев'ятсот тридцять чотирьох тисячах
Н. П'ятсот дев'яносто сім
Р. п'ятсот дев'яносто сімьох
Зн. п'ятсот дев'яносто сім
Д. п'ятсот дев'яносто сьомому
Ор. п'ятсот дев'яносто сьомим
М. на (у) п'ятсот дев'чносто сьомому