Хлопці стояли біля будівлі й штовхали один одного ліктями, ніхто не наважувався піти в темряву першим. Було страшно й страх як цікаво. Друзі вирішили навідати закинуту будівлю як тільки почули, що там бачили привида. Ні Микола, ні Дмитро, ні Святик не вірили в потойбічне й як справжні чоловіки наважились перевірити чутки. За законами жанру потрібно піти саме опівночі нікому із дорослих не казавши про свої наміри. Пара бутербродів, пляшка води та ліхтарик вся нехитра амуніція, що знаходиться хлопцям. Не забувши прихопити й мішок для своєї потойбічної здобичі. Першим наважився Святик, ступивши за поріг він опинився в повній тиші, всі нічні звуки стихли ні птахи ні комарі, навіть голоси друзів стихли. Святик зробив крок вперед обережно ступаючи поміж битого скла і цегли, Микола та Дмитро притихли й гали за другом, що майже зник в темряві будинку. Час, ніби, перетворившись на кисіль не поспішав. Раптом друзі почули відчайдушний крик Святик и топіт ніг, хлопчина біг перечіплявся о цеглу й біг до товаришів й до рівного місячного світла. опинившись на вулиці схопив за руки друзів й потягнув за собою. Двічі цього робити не залишилось. - Я вам покажу, як привидів шукати, - бурмотів Миколин дід знімаючи з себе простирадло
6) б! 7) в 8 ) а! готов