Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю.
Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого. Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край.
У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими.
У сучасному світі кожен піклується сам про себе, не задумуючись про долю інших. Мені здається, щоб уникнути цієї жахливої участі, а разом з тим і помилок, нам, українцям, потрібно бути як одна сім'я.
Адже якщо ми будемо згуртованими, ніхто не почуватиме себе самотнім, буде скоєно менше злочинів, крадіжок і вбивств. Буде кому попіклуватися про людей, які переживають одиноку старість, сироти не будуть покинуті напризволяще.
Тому я намагаюся бути ближчою до своїх друзів і близьких, зичу їм добра. Мені б дуже хотілося бачити Україну не як бездушну країну, а як велику сім'ю.